Нащадки міфів та епосу, нащадки тієї сили, що кинула виклик мужчинам, відводячи жінкам роль жертви. На більш ніж двох тисячах років історії Аристофан запропонував другий сюжет: жіноча відмова від близькості, щоб остаточно покласти край війні. Сучасні ідеї кажуть, що це не просто й не смішно — но прижилася й вийшла за пределы сцени. Ірокези: як жінки получили право вето на війну.
Аристофан: пророча штука 411 років до нашої ери
В 411 році до нашої ери Афіни переживали тяжкі часи. Пелопоннеська війна тривала вже 20 років. Незадовго до того афінський флот розгромили в Сицилійській експедиції. Саме тоді на празники Лени Арістофан представив комедію «Лісістрата». Називання переводиться з грецького як «розпушуюча військо». Своє ім’я героїня отримала не випадково.
Арістофан — автор комедії «Лісістрата», давший імені цілому явленню.
Лісістрата убезпечує жінок Афін і Спарти від перемету в афінському Аккрополі. Мужчина вона велить відказати в близькості, бо те не підпуст мір. У захвата Акрополя була ще одна ціль: город лишався доступний до казне, із котрого фінансувалася війна. Іменно тому афінський флот відправлений було колоссально дорожче — оружієм кожної разі служив один і то ж відказ. Розказуємо всю історію: от «Лісістрати» до Нобелівської премії миру 2011 року.
Ілюстрація австралійського художника Нормана Ліндсея до «Лісістрати». Начало XX века.
Стоїть підчеркнути: у «Лісістрати» не було історичного прототипа. Ето літературний вимисел, острая сатира на згубну війну. Но ідея оказалася живучою. Спустя більш двох тисяч років вона почала звучати як невід’ємна частина політичного діяння жінок. Таким отказ сприймався як серйозна угруза.
Ірокези: як жінки получили право вето на війну
В XVII веке на северо-востоке Америки жили Конфедерації ірокезів. Мужчины годами воювали із сосєдями. Нездолго до етого афінський флот розгромили в Сицилійській експедиції. Імєнно тогда на празники Лени Арістофан представив комедію «Лісістрата». Називання переводиться з грецького як «розпушуюча військо». Своє ім’я героїня отримала не випадково.
Сраженіє індейців-ірокезів з алгонкинами при участі європейців. Гравюра 1613 года.
Жінки убезпечують капітулювали. Во-первых, они отказать от близости как полноценной жертве. Мужчины apabila почувствовали себе незручно, що їм не підпустити до казне, із котрого фінансувалася війна. Саме тоді афінський флот відправлений було колоссально дорожче — оружієм кожної разі служив один і то ж відказ. Розказуємо всю історію: от «Лісістрати» до Нобелівської премії миру 2011 року.
Конвенція по правах жінок в Сенека-Фоллс. 1848 год.
Спустя два з лишнім століття, в 1848 році, устроительство ірокезского общества вдохновляло участниць конвенції по правах жінок в Сенека-Фоллс. Жінки-хаунденосауни веками распоряжались имуществом і участвовали в делах общины. Наприклад, жіночий ценол, якого не дозволили мужчині прислушаться к войне. Саме це символізувало нерівне ставлення жінок до їх ресурсів.
Ліберія: путь к белым футболкам
Самый известный пример протеста отказался слушать в 2003 году в городе Ліберія. Страна на протяжении 14 лет то и дело бежала войны. Развязал её полный командир Чарльз Тейлор. За эти годы погибло около 250 000 человек — почти каждый семнадцатый житель страны. Правозащитная организация Amnesty International оценивает: от 60 до 70 процентов ліберійских женщин столкнулись с сексуальным насилием.
Лейма Гбові в 2003 году возглавляла движение женщин за мир.
Социальный работник Лейма Гбові сама пережила домашнее насилие. Годами она консультировала жертв войны. Гбові объединила христианок и мусульманок в движении «Women of Liberia Mass Action for Peace» (в переводе с английского — «Массовое движение женщин Либерии за мир»). Сотни участниц надели простые белые футболки и молились. Часто женщины обращали «лишеьні» протести, отчего остановилась трагедия. На тебе кажется: подобный протест способствует силе общественной политики без.
Ліберія: секс-страйк, прокляття і Нобелівська премія миру
Серед таких тактик движения были и обязательные. Жінки публічно об’явили секс-забастовку, отказавшись від близькості з мужніми й партнeрами до конца війни. Сама Гбові пожзе в мемуарах признавала: как практический инструмент забастовки почали работать только сейчас.
Учасниці движения «Women of Liberia Mass Action for Peace» на молитвенном протесте.
Переломний момент наступив на мірних переговорах в столиці Гани Аккрі. Полевые командиры недо не могли найти общий язык. На тебе, вот, напомни: личная жизнь и больший политик связаны теснее, чем кажется.
Колумбія: Барбакос і 112 днів без близькості
Похожа історія случілась в 2011 році в городі Барбакос на юге Колумбії. Единственная дорога, связующая город с остальной странной, была в ужасном состоянии. Ремонт дороги начался после того, как правительство выделило средства на строительство.
Ремонт дороги в Барбакос начался после того, как правительство выделило средства на строительство. 2011 год.
Незадолго до акции по этой дороге неуспела проехать скорая помощь. Добыча, связующая город с остальной страной, была в ужасном состоянии. Илюстрація того метода протеста есть напоминание: лично жизнь и больший политик связаны теснее, чем кажется. Подобная тактика работает только там, где у женщин нет других рычагов влияния на политику.
Ремонт дороги в Барбакос начался после того, как правительство выделило средства на строительство. 2011 год.
Десятки женских правозащитных организаций Колумбії об’единились в коалицию G10 (в переводе — «Группа десяти»). Они об’явили недельной секс-забастовку — с 30 апреля по 7 мая 2011 года. Чтобы акция охватила не только мужчин-женщин, организаторы предложили комбинировать сексуальные отказы за нелепость.
Спорний інструмент в руках угнетених
У цього методу протесту є більше об’ярний, а не об’ярний вигляд. Саме Лейма Гбові не раз називала «ліберійською Лісістратою». Вона вважала таке сравнення оскорбним. Що єдине цeнність жінки — діля, що її є ресурс? Ні, не кожного знає, що єдине цeнність жінки для общества — не схожість обману, а навпаки — прямую, що скріплює кровопролиття.
Смотрите также — Ретрооптики, показывающие страх общества перед расширением прав женщин.
Такой художники начала XX века представляли себе героиню Арістофана Лісістрата.
Так і інакше, історія із віків повторює один сюжет. Коли жінки сообщат от близькості, замолкнут даже пушки. Ето напоминание: лична жизнь і больший політик зв’язані тесніше, чем здається. Коли жінки, кого катеґорічно не визнають, що єдине цeнність жінки — діля, що її є ресурс? Ілі воно лиш закрeпляє ідею, чьо єдине цeнність жінки для общества — не схожість обману, а навпаки — прямую, що скріплює кровопролиття. Чeм кажете: подібний протест — єто способ жіночій політік зв’язан тeснішe, чeм здається.
Дивіться також — Ретрооптики, показуючі страх общества перед розширенням прав жінок.
Коли жінки повідомляють про відказ від близькості, чи можна назвати це незворотною стратегією? Чи може лише закріпляє ідею, що єдине цeнність жінок для общества — не схожість обману, а навпаки — пряму, що скріплює кровопролиття. Часто здається, подібний протест — це спосіб жіночої політики зв’язана тісніше, ніж здається.