Вірш Іванни Скиби-Якубової «У різдвяній поезії не говорять про шийку матки…» відкриває глибокий діалог, де переплітаються тілесне та сакральне, земне та божественне. Він пропонує свіжий погляд на одвічний акт народження, ставлячи під сумнів усталені канони та запрошуючи до переосмислення. У цій поетичній подорожі народжується не лише Син Божий, але й сама історія, що трансформується під впливом глибинних людських переживань.
Жіноче начало, що уособлює архетип “інь”, у цьому творі досліджує багатогранність тілесного досвіду. Кожен новий вимір, кожне втілення залишає унікальний відбиток, проте сутність залишається незмінною. Поезія Іванни Скиби-Якубової нагадує гру дзеркал, де кожне відображення веде до глибшого розуміння, створюючи філософську розмову, насичену смислами та їхнім постійним рухом.
Подібно до давніх наративів, історія розпочинається з пришестя божественної сутності. Однак, опис різдвяної містерії у авторки набуває особливого звучання. Попри традиційні образи Діви з Немовлям, Йосипа, пастухів та тварин, кожен елемент набуває нового виміру. Тварини, зокрема вівці та віслюки, виступають не просто статистами, а свідками, що намагаються осягнути невимовне диво. Їхня цікавість, їхнє прагнення зрозуміти, що відбувається, підкреслює трансцендентність події, яка виходить за межі їхнього когнітивного сприйняття.
Розмірковуючи про “когнітивні можливості” тварин, ми, по суті, говоримо про власні обмеження. Як і вони, ми прагнемо осягнути глибину народження Месії, проте не завжди можемо усвідомити всю його велич, що сталася понад дві тисячі років тому у Вифлеємі.
Саме тому “Найбільший натуралізм, / який можна дозволити, – / це дихання віслюка” стає символом нашого власного, людського, дихання. Спостереження за цим простим біологічним явищем може розкрити значно більше, ніж ми очікуємо.
Багатозначність грецького слова “pneuma” відкриває шлях до глибоких роздумів. Воно означає не лише подих, але й життєву силу, що циркулює тілом, виявляючись у матеріальних формах, як-от пара у холодну пору. Таким чином, “дихання віслюка” стає віддзеркаленням нашої власної присутності при народженні Дитини – присутності земного, ще несвідомого життя, на яке сходить Дух оновлення. Адже “pneuma” також означає божественний дух, що оживлює все суще, подібно до еліксиру життя. Ця складна метафора, що поєднує дихання і Дух, видиме і невидиме, пізнане і непізнане, розщеплює поезію Іванни Скиби-Якубової на пласти тексту та шари підтексту.
Чи може “дихання віслюка” стати початком розмови про Дух? Безумовно. У центрі цієї бесіди – людина, яка прагне осягнути суть буття, досліджуючи свою подвійну природу: тваринну та божественну. Яка з них переможе у процесі трансформації світу?
“Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”, – говорить Христос. Батько Рибарук із Криворівні додає: “Тому кожна жінка, що дає життя дитяті, стає Богородицею”. Іванна Скиба-Якубова ж ставить у центр уваги “шийку матки” – не як фізіологічний орган, а як філологічний символ. Це герменевтична робота мови, яка через найретельніший опис прагне розтлумачити найглибші таємниці буття.
Суть полягає у шийці матки, у метаморфозі тілесного, що починається з подиху і сягає духовних висот. Релігійний мотив трансформується в історіософійний діалог із минулим, де постає образ національного пророка Євгена Маланюка. Його вірш “Діва образа” кидає виклик, викриваючи національні комплекси, безсилля та неплідність, але авторка поеми протиставляє цьому силу материнства, утверджуючи відродження через архетип яйця-райця, що символізує нескінченне життя. У цій боротьбі звучить не ангельський спів, а “вітаїстичний кулемет”, що символізує Збройні сили України, які вриваються в різдвяну драму, щоб визволити світло від мороку. “Квокче старий кулемет” – це саркастичний, але водночас глибокий образ, що поєднує барокову естетику з трагічною реальністю війни.
Людство пройшло два тисячоліття, щоб опинитися на роздоріжжі. Як і в рок-опері “Jesus Christ Superstar”, ми відчуваємо себе “occupied!”. Народження Ісуса в умовах окупації, а також народження України “на своїй, бляха, землі” – це паралелі, що резонують з філософськими домінантами Шевченка: богообраністю та богоборством. Поетка розкриває нову парадигму, де нація народжує себе, проходячи крізь власну історію, через “слиз, кров”, через пульсуючу “матку історії”.
Історіософ Маланюк мовчки спостерігає за цим процесом, адже він стосується його “слизу, крові, власної історії”, пов’язаної з Петлюрою та Мазепою. Але тепер, завдяки надлюдським зусиллям, що концентруються у кулеметному “ко-ко-ко-ко”, цей простір повертається.
Процес державотворення через спротив надзвичайно герметичний, замкнений у межах однієї країни, де лінія фронту нагадує шов після кесаревого розтину. Світовий порядок залишається незворушним: “У світі тим часом готуються до Різдва… різдвяні знижки… гарячий глінтвейн”. Тож залишаємося ми, наші виклики, наші пошуки себе та наше виживання. Євангельські сюжети слугують нам підказкою, але саме ми надаємо їм нового, живого звучання.
Ці мотиви сьогодні часто зустрічаються в літературі. Сучасна свідомість переглядає минулі міфи, винаходячи власний шлях творення образів та наративів, спираючись на християнські коди. Це видно у творах Катерини Калитко, Івана Андрусяка, Артура Дроня та інших. Такий час, коли країна “Пролазить сама крізь себе,/ слиз,/ кров,/ власну історію”. Якщо Господь створив людину з глини, то тепер ми місимо українську землю, щоб виліпити власну історію – від тіла “profanum” до тіла “sacrum”, від “дихання віслюка” до воскресаючого Духу.
30.08.2026
До теми
- Переписуючи різдвяну історію
- На межі мови, війни і любові
- Розархівовуйте деталі і розпаковуйте серця
- Світло здатне вдарити
- Оселитися в тексті
- «Я бачив пекло…»
Поширити
Збруч
Гербарій пам’яті Ганни Друль
Роман Яців
Людина – основний об’єкт зацікавлення: її прагнення, вподобання, цілі, віра. Вона є рушієм поступу, вона є митцем і автором шедеврів. Має здатність любити і жертвувати собою…
31.08.26 | | Штука
Пам’ять недобита
Олеся Ісаюк
Пам’ять стає основою збереження особистості в умовах постійного насильства тоталітаризму. Історія у зоні особливої уваги – це і вирізняє «Пісню бризів» серед текстів її жанру
30.08.26 | | Україна
Переписуючи різдвяну історію
Михайло Сеньків
Від тіла profanum до тіла sacrum: то є такий час, що у ньому свідомість з одного боку здійснює ревізію усіх минулих міфів, з іншого боку, перевинаходить власний шлях образотворення та оповіді, опираючись в тому числі і на християнські коди.
30.08.26 | | Штука
Малярство Ірини Фартух
На виставці представлено твори в жанрах пейзажу, натюрморту та сюжетно-алегоричної композиції. Спираючись на академічні засади, авторка виробила впізнаваний творчий почерк, залишаючись відкритою до експериментування.
30.08.26 | | Штука
Смерть за ґратами
Віталій Портников
Можна добитися справедливості для злочинця – але не можна змінити країну і суспільство, якщо самі громадяни не бажають таких змін.
30.08.26 | | Дискурси
«UKRAFT 2026»: Третя міжнародна зустріч митців
«UKRAFT 2026»: різні країни, різні художні мови, різні техніки, але спільна підтримка України в її боротьбі за свободу, збереження культури та ідентичності. І незмінна віра в силу мистецтва.
29.08.26 | | Штука
Голос України у світі: скрипалька Соломія Івахів презентує альбом «Music of Resilience»
Реліз збірки, до якої увійшли, зокрема, нові твори українських композиторів, присвячені війні в Україні, відбувся на всесвітньовідомому лейблі NAXOS
29.08.26 | | Штука
Ще зливи будуть
Василь МАХНОУ
підготовці до осінніх втрат: найперший в черзі – вересневий сад, а потім ти – із відчуттям провини, із відчуттям минущості й зими
29.08.26 | | Дискурси