У новітньому виданні журналу “ОМУТ” ми розкриваємо вершини досконалості у світі гостинності: готелі, курорти, авіалінії, спа-центри та багато іншого – все це свідчення континенту, що здобуває дедалі більшу прихильність. Існують певні мандрівні тенденції, які відчуваєш ще до того, як побачиш їх у цифрах. Цього року послання, що надходить до нас з нагород за вибір читачів, надзвичайно чітке: Азія манить сильніше, ніж будь-коли. Японія, без сумніву, переживає бум відтоді, як світ оговтався від пандемії. Мені пощастило вперше відвідати цю країну минулого року, опинившись в Осаці та Кіото саме тоді, коли цвітіння сакури сягнуло свого апогею. Я мчала на електровелосипеді ранковими вулицями, коли перші промені сонця лише торкалися обрисів Кіото, зупиняючись час від часу, аби вдихнути п’янкий аромат квітів, занурившись у цю красу наодинці, перш ніж заполонять її натовпи. Це назавжди залишиться однією з моїх найчарівніших мандрівних спогадів.
Відродження Набережної Чао Прайї в Бангкоку Тони Перротті досліджує береги річки Чао Прайя, де давні заклади з локшиною нині сусідствують з ресторанами, відзначеними зірками Мішлен, а позолочені храми здіймаються над колишніми складами, перетвореними на арт-галереї. Таїланд, тим часом, продовжує притягувати нас з цілком інших причин. Я повертався сюди десятки разів протягом років – заради оздоровлення в Chiva-Som, весільних урочистостей у Хуа Хіні, п’янких вечорів у Бангкоку з його вуличною їжею та блискучими коктейль-барами, а також для неквапливого відпочинку у віллах на пляжах Ко Самуї та Ко Яо Ной. Цього року Бангкок здається особливо сповненим життя. У цьому номері ми зосереджуємося на новій енергії, що пульсує навколо Чао Прайї, де старовинні квартали, сучасне мистецтво, вишукані ресторани та деякі з найвідоміших готелів світу дарують річці нове дихання. Можливо, те, що об’єднує ці місця, – це не лише краса, кухня чи готелі, а виняткова гостинність. В Індії існує прислів’я: “Атітхі дево бхава” (гість – це наче Бог). Японія має “омотенаші” – інстинктивне прагнення передбачити потреби гостя та щиро піклуватися про нього. У Таїланді “нам джай” означає щедрість і доброту – радість дарувати без очікування. Різні слова, різні культури, але незбагненна спільна нитка: гостинність тут – це не транзакція. Це вроджена частина культури. І я підозрюю, що саме тому привабливість Азії лише зростатиме. У світі, де технології стрімко руйнують усе звичне, ці місця дарують нам зустрічі та досвіди, що дозволяють відновити зв’язок із собою та нашою людяністю. Японія – це вже не відкриття, це паломництво. Таїланд залишається свіжим, як ніколи. Індія вимагає та породжує безліч емоцій. А Китай готується стати однією з величних мандрівних історій наступних років. Схід кличе. Було б мудро прислухатися.
Оригінал статті: www.cntraveler.com