Золоті Ворота: Місце, Де Зустрічаються Розкіш і Відновлення

Комедіантки Кейт Берлант та Жаклін Новак, ведучі популярного подкасту про добробут, діляться своїми враженнями від перебування у легендарних «Золотих Воротах» — елітному оздоровчому курорті Каліфорнії.

Кейт Берлант, чий новий стендап-спешл “Parmesan” нещодавно побачив світ на HBO, та Жаклін Новак, чий наступний тур розпочинається вже незабаром, — це не просто комедіантки. Вони — співведучі подкасту “Poog”, де досліджують глибини велнес-культури, краси та подорожей. Їхній останній спільний досвід — це занурення у світ «Золотих Воріт», місця, оповитого легендами та вишуканості.

«Золоті Ворота» — це не просто курорт, це святиня для тих, хто шукає досконалості. Заснований у 1958 році, він пропонує унікальне поєднання дзен-садів, ранкових сходжень на гори, вишуканої оздоровчої кухні та спа-процедур, які випереджають свій час. Історія свідчить, що сюди зверталися найвибагливіші — від зірок кіно, що прагнули повернути стрункість після свят, до мільйонерів, які шукали усамітнення та спокою.

Для Кейт Берлант можливість відвідати це містичне місце стала справжнім подарунком долі, особливо після напружених зйомок. «Я завжди думала, що «Золоті Ворота» — це місце, куди потрапляють лише в потойбічному світі», — зізнається вона. «Але реальність перевершила найсміливіші мрії. Я боюся, що більше ніколи не зможу сюди повернутися». Жаклін Новак розділяє її захоплення: «Ми досі не можемо перестати говорити про це».

«Золоті Ворота» з їхніми дзен-садами, ранковими прогулянками та оздоровчими процедурами працюють з 1958 року.

Акт І: Очікування

Жаклін Новак: Наскільки ж чудово, що саме подкастинг, а не смерть, привів тебе до «Золотих Воріт». Варто розповісти, чому редакція довірила нам, двом комедіанткам, написати про це місце.

Кейт Берлант: Наш подкаст «Poog» — це безперервна розмова про добробут, красу та подорожі. Це як «Goop» навпаки, але з нашою власною, унікальною перспективою.

Берлант і Новак у «Золотих Воротах».

Ж.Н.: Але це не сатира. Ми, як гастролюючі артисти, постійно аналізуємо номери в готелях, обговорюючи кожну деталь.

К.Б.: І ключовим принципом нашого подкасту є спроба отримати предмети розкоші чи спа-процедури безкоштовно.

Ж.Н.: Я б сказала, що це був наш наймасштабніший «улов».

К.Б.: Так, навіть масштабніший за лазер Lyma.

Ж.Н.: Пам’ятаєш перший вечір за вечерею, коли нас попросили представитися перед усією групою? Я назвала «Золоті Ворота» «нашим білим китом», що, звісно, нікому нічого не пояснило.

К.Б.: Це було за мить до того, як одна жінка встала і заявила, що це її 118-й візит. Справжня старожилка. І вона приписувала цьому місцю… цитую дослівно: порятунок свого життя.

Ж.Н.: Перший візит рятує життя, а візити з другого по 118-й — це скоріше…?

К.Б.: Фаза підтримки.

Ж.Н.: Технічне обслуговування.

К.Б.: Мені справді хочеться підрахувати ці цифри.

Ж.Н.: Ми зробили це, пам’ятаєш. У моєму номері перед сном. Вийшло 1,5 мільйона. Але прибуток йде на благодійність.

К.Б.: Якщо ти відвідуєш їх понад 100 разів, тобі дарують мідну табличку.

Ж.Н.: І її вішають на мідне дерево в бамбуковому гаю. Ми проходили повз неї в останній день.

К.Б.: Але варто повернутися назад.

«Золоті Ворота» — це вишуканий та глибокий досвід. Це остання зупинка мільярдера, де він нарешті знаходить місце, куди варто повертатися. — Жаклін Новак

Ж.Н.: Ми знали заздалегідь, що японські сади бездоганні, розкішні території — безмежні, а кухня — всесвітньо відома. Але для мене ефект «вау» почався за тижні до приїзду, з неспішної, але надзвичайно детальної розмови з люб’язною співробітницею, яка зібрала всі наші дані. Алергії, уподобання…

К.Б.: Які заняття я могла б спробувати. Інтуїтивна кераміка. Тайко-ударні. Чакра-йога?

Ж.Н.: Чи бажаєте ви пити джерельну або лужну воду щодня? Я запитала: «А що отримала Кейт?»

К.Б.: Джерельну. Чи бажаєте ви Keurig на додаток до щоденної французької преси?

Ж.Н.: Коли я вагалася, співробітниця сказала: «Чому б не обидва варіанти?»

К.Б.: Вони просять не брати коштовності, косметику, парфуми. Ти можеш приїхати лише в спідній білизні, і все буде гаразд. Вони надають одяг. Вони запитують деталі твоєї дієти та бажаний розмір порцій — маленький, середній, великий або надвеликий.

Ж.Н.: І вони пропонують підняти тебе з ліжка та висадити в кінці.

Візит до «Золотих Воріт» починається з однойменного золотого входу.

Акт ІІ: Прибуття у «Золоті Ворота»

К.Б.: На вході нас провели через дерев’яний міст до знаменитих, прикрашених коштовностями золотих воріт.

Ж.Н.: На середині мосту, під навісом з камелієвих дерев, вас просять зупинитися. Міст змінює напрямок. Він повертає на п’ятнадцять градусів ліворуч. Ідея в тому, що темні енергії не можуть слідувати за зміною напрямку.

К.Б.: Тому вас просять зупинитися на мить, щоб обдумати, що ви хочете залишити поза цими воротами.

Ж.Н.: Щоб скинути все невигідне.

К.Б.: Саме тоді пара з Нью-Йорка проноситься повз нас. Ми чуємо, як вони пояснюють, що були тут багато разів. Це був наш перший погляд на інших гостей.

Берлант і Новак живуть свою мрію.

Ж.Н.: Місце працює за тижневим ритмом. Група прибуває в неділю і від’їжджає в неділю.

К.Б.: «Золоті Ворота» попереджають на своєму сайті, щоб не турбували відомих людей і не вимагали пожертв.

Ж.Н.: Коли ми прибули до своїх номерів, я була шокована, побачивши надрукований список імен гостей та їхніх міст походження.

К.Б.: Таким чином, я могла миттєво гуглити та бачити, що ми ділимо простір з мільярдерами, письменниками, гештальт-терапевтами, спадкоємицями нафтових компаній, венчурними капіталістами.

Ж.Н.: Ти надіслала мені скріншот статті про когось, і його фото з’явилося на екрані мого телефону, на щастя, ні перед ким. Після цього я залишила телефон у номері.

К.Б.: Впевненість у тому, що гостям надають список, ніби кажучи: «Ми знаємо, ви, виродки, хочете знати, з ким сидите за вечерею. Ми позбавимо вас незручного допиту: Отже, чим ви займаєтеся?»

Ж.Н.: Це випереджає події. Щоб ти міг зібратися з думками у своєму номері, якщо там є хтось важливий для тебе. Стільки деталей «Золотих Воріт» були саме такими, явно результатом мудрості незліченних років, протягом яких вони це роблять. Вони також дають кожному можливість додати свою електронну адресу до списку до кінця тижня, щоб ніхто не намагався отримати контакт.

Кої- ставок у «Золотих Воротах»

Тихі куточки, створені для моментів дзен

К.Б.: Треба уточнити, знаменитостей з кіно, телебачення чи сцени не було. Були деякі відомі особистості зі світу фінансів.

Ж.Н.: Один «привабливий фінансист» згадав, що якщо він з’явиться у статті, його слід згадати саме так. Будь ласка, Герберте. Це було не його ім’я. Однак я не відчула, що хтось гуглив нас у своїх номерах. На другий день ранкової прогулянки о 5:45 ранку група з Нью-Йорка запитала, чим ми займаємося.

К.Б.: Я врешті-решт закричала: «Ми обидві номіновані на премію «Еммі»!» щоб заслужити прихильність венчурного капіталіста.

Ж.Н.: Ти також сказала, що ми приймаємо стипендії.

Новак і Берлант з їхнім новим найкращим другом, шеф-кухарем Грегом

К.Б.: Спочатку я тривожилася, що опинюся там у пастці на чотири ночі. Спільні трапези. Я навіть сказала Жаклін: «Знаєш, ми можемо їсти в нашому номері». Але сталося диво. Ми знайшли друзів.

Ж.Н.: Ми врешті-решт їли всі трапези з групою. Тут є атмосфера обіду в середній школі, тому що ти сам обираєш, де сидіти. Щоб пом’якшити це, ми намагалися сідати з різними людьми. Мені майже хотілося, щоб місця призначалися для кожної трапези.

К.Б.: Ми були там під час спільного тижня. Більшість тижнів у «Золотих Воротах» — це жіночі тижні, але є також чоловічі та спільні. Спочатку я хотіла потрапити на Жіночий тиждень.

Ж.Н.: Було весело знайомитися з парами, постійними відвідувачами, які повертаються. До речі, приїзд у парі не є способом заощадити гроші. Ставка у 13 000 доларів — це за одну особу.

Я фантазувала про те, щоб накопичити більше грошей і більше проблем у майбутньому, щоб повернення до «Золотих Воріт» стало неминучим. — Жаклін Новак

К.Б.: Вони дозволяють спати в одному номері.

Ж.Н.: Але ви платите за людину.

К.Б.: Одна пара святкувала річницю. Але ви бачите людей, які приїжджають у часи горя, відчаю, суму. Ви справді можете уявити, як це допомагає «перезавантажити» когось.

Ж.Н.: Я фантазувала про те, щоб накопичити більше грошей і більше проблем у майбутньому, щоб повернення до «Золотих Воріт» стало неминучим. Я хочу одного дня вигоріти, але бути купаною в грошах, і щоб мене висадили біля їхніх дверей.

К.Б.: Їжа, ми справді мусимо це обговорити.

Ж.Н.: Я нервувала, що порції будуть занадто малими, тому, як ти знаєш, я пронесла коробку пластівців Ezekiel та кілька раменів Dr. McDowell’s, але вони мені не знадобилися.

К.Б.: Багаторічний ветеран «Воріт» розповів нам, що в старі часи їх зважували та вимірювали при реєстрації.

Ж.Н.: Вони справедливо відмовилися від цього підходу.

К.Б.: Вони були дуже гнучкими щодо їжі.

«Золоті Ворота: Стіл» — нова кулінарна книга, яка містить 100 рецептів з маєтку.

Шеф-кухар Грег Фрей-молодший, виконавчий шеф-кухар «Золотих Воріт», працює на кухні.

Ж.Н.: Наприклад, коли ти бачила мій рамен з чорної квасолі та темпе або мій десерт з мочі, ти заздрила, і тобі швидко приготували те саме.

К.Б.: Коли я повернулася з походу голодною і відчула, що мій сніданок не буде достатнім, я попросила ще, і менш ніж за сім хвилин з’явилися оладки з дріжджового тіста.

Ж.Н.: Густий кокосовий йогурт та ягоди.

К.Б.: Майже всі інгредієнти збираються безпосередньо з їхнього величезного фермерського господарства. На чолі кухні — шеф-кухар Грег, високий і — я це скажу — чудовий! — шеф-кухар, з яким я одного дня шалено обмінялася п’ятірками в басейні, граючи у волейбол на воді вперше.

Ж.Н.: І забиваючи переможний гол, якщо я правильно пам’ятаю.

К.Б.: Чорт забирай, так.

Ж.Н.: Сад був величезним. Це було схоже на прогулянку проходами продуктового магазину, збудованого землею.

Більшість інгредієнтів, що подаються в «Золотих Воротах», походять з місцевої ферми.

Сад «схожий на продуктовий магазин, збудований землею», як згадує Новак.

К.Б.: Едемський рай. Едемський — одне з моїх улюблених слів.

Ж.Н.: Навіть маленькі квіти в напоях були з їхнього саду.

К.Б.: Найкращий чай у моєму житті. Найкращий темпе, який я коли-небудь куштувала.

Ж.Н.: Гаспачо. Мій тофу.

К.Б.: Фахіта-ніч.

Ж.Н.: День Бенто-боксів. Калієвий бульйон біля басейну посеред дня, з начинками з перцю, куркуми та льону.

К.Б.: Імбирний чай.

Ж.Н.: Горщик після кожної трапези. Зі свіжої імбирної пасти.

К.Б.: Також ви не приймаєте рішення про те, що їсти, чотири рази на день.

Ж.Н.: Загалом, зменшення кількості рішень до простих виборів було, для мене, можливо, найспокійнішим елементом з усього. Поглинання щоденним ритмом «Золотих Воріт», пропливаючи день за розкладом, від заняття до процедури, все необов’язково.

К.Б.: Наприклад, зараз 12:00. Я можу піти на заняття з пілатесу. Я можу пограти у волейбол на воді. Я можу піти на екскурсію метеликів у саду.

Ж.Н.: Або прогулятися територією. Відпочити біля басейну. Піднятися до художньої студії.

К.Б.: Я займалася всім: від японської каліграфії до ікебани та стрільби з лука.

Ж.Н.: Я навчилася грати на тайко-барабанах. Дізналася, що моя аура, можливо, зелена. Ти була шокована, що твоя жовта.

Такі заняття, як маджонг, розважають між процедурами.

Також пропонуються заняття йогою та пілатесом у «Золотих Воротах».

К.Б.: Найбільше мені сподобалася п’ятимильна прогулянка, яка починалася в неможливу годину — о 5:45 ранку. Я думала, що піду лише в перший день, щоб відчути це, і більше ніколи не повернуся, але в підсумку робила це щоранку.

Ж.Н.: Ти була богинею за це.

К.Б.: Вибираючись з надзвичайно зручного ліжка та одягаючи наданий похідний одяг. Виходячи в темряві і йдучи в похід, коли сходило сонце. Думаючи: «Це може бути моє нове життя!»

Ж.Н.: Одного ранку нас повели на мовчазний похід з іншою парою та гідом, який включав сонячні вітання справжньому сонцю, що сходить.

К.Б.: За цим слідувала медитативна прогулянка лабіринтом та мовчазний сніданок.

Ж.Н.: У перші кілька днів я постійно чула, як люди говорили: «Знаєш, це як літній табір для дорослих». Ти казала, що відчуваєш себе в дитячому садку, жуючи десерт, поки вони роблять оголошення.

К.Б.: Всі в однакових халатах «Якута». У деяких людей мокре волосся від душу чи басейну. Ти втомлений, ти задоволений. А потім виходить мила людина, яка працює в «Золотих Воротах», і розповідає про оновлення активностей на наступний день.

Ж.Н.: Це було трохи вінтажно, як Келлерманс із «Брудних танців», але серед японських садів.

К.Б.: Потім є спільна прогулянка після вечері до брами «Золотих Воріт».

Ж.Н.: Тричі постукайте і встановіть наміри.

К.Б.: Десятихвилинна прогулянка зменшує чутливість до глюкози… чи збільшує? Я ніколи не знаю.

Ж.Н.: Щоб притупити сплеск.

К.Б.: Правильно.

Тихі куточки та встановлення намірів є частиною кожного дня у «Золотих Воротах».

Акт ІІІ: Подовження перебування

Ж.Н.: Хоча перебування зазвичай триває сім ночей, ми спочатку були заброньовані лише на чотири, але досить швидко я почала відчувати смуток від того, що нам доведеться виїхати раніше. Вранці, коли ми мали від’їжджати, я надіслала листа з благанням дозволити нам залишитися. Ми вже наробили багато шуму з приводу нашого раннього від’їзду та прощання з іншими гостями, але потім з’явилися на вечері, щоб сказати: «Ми залишаємося».

К.Б.: Подумати тільки, я хвилювалася, що відчую себе в пастці після чотирьох ночей.

Ж.Н.: Було багато елементів, які здавалися напрочуд простими та здоровими. Зупинка біля басейну, щоб помилуватися місячним затемненням дорогою до своїх номерів.

К.Б.: Сміх та шепіт у басейні під час нічного купання.

Ж.Н.: Ти приносила свій сніданковий піднос на мій двір, щоб поснідати та обговорити день.

К.Б.: Згорбившись над мисками вівсянки, прикрашеної ягодами, з видом на ставок кої в бездоганному японському саду маєтку.

Засновниця «Золотих Воріт», до речі, все ще жива і, очевидно, «гостра, як цвях» у свої 104 роки. Отже, вона щось знає. — Кейт Берлант

Ж.Н.: Вечірні програми, якщо ви не були надто сонними. Був тренер з любові до себе, який провів нас через ритуал з квітами та афірмаціями.

К.Б.: Чарівник. Ми зібралися у маленькій, надмірно освітленій кімнаті з недостатньою кількістю стільців, щоб подивитися його.

Ж.Н.: Я озиралася під час шоу фокусів, думаючи: «Гаразд, надбагаті платять за те, щоб мати якось дурний вечір, щоб їх не надто обслуговував персонал. Їм доводиться самостійно вирішувати питання зі стільцями». І ти виграла Almond Joy. А один гість спробував саботувати фокус фокусника.

К.Б.: Перетасовуючи карти, коли цього не слід було робити.

Ж.Н.: Ми дивилися одна на одну, звісно, ототожнюючи себе більше з найнятим артистом.

К.Б.: Ми лежали в ліжку після аналізу різних персонажів та їхніх дій.

Ж.Н.: Навіщо комусь саботувати фокус фокусника? Мені подобалося базікати в твоїй крижаній кімнаті, перш ніж ти заснув. Потім я сідала на своєму дворику, напевно, остання, хто не спав.

К.Б.: Інші програми включали тренера з любові до себе…

Ж.Н.: Концерт електричного віолончеля та світлове шоу.

К.Б.: Представлені біля ставка кої.

Ж.Н.: Я ніколи не бачила кої такого розміру.

З точки зору дизайну, «Золоті Ворота» натхненні традиційними японськими рьоканами.

К.Б.: Провідник з дихальних технік, який грав на співаючих чашах, де відбувалося твоє велике вивільнення.

Ж.Н.: Так, програма другої ночі. Ми лежали на спині в темряві під час звукової ванни, практикуючи 20-хвилинне дихання.

К.Б.: Два вдихи через рот, один видих через рот. Я подумала: «Це може мене одурманити».

Ж.Н.: На половині шляху мої руки та ноги оніміли, потім стали гарячими, а потім викривилися в дивні пози, схожі на клешні омара. Я фізично не могла відкрити руки. Як у фільмі «Екзорцист». Вчитель прошепотів мені на вухо, що я можу припинити дихати, якщо це буде занадто незручно.

К.Б.: Я б закричала.

Ж.Н.: Але я сприйняла це як заохочення пройти крізь це, на випадок, якщо я буду на межі нірвани. Пізніше вчитель сказав, що у мене відбулося велике відкриття серцевої чакри.

К.Б.: Я заздрила. Бо я відчула поколювання в руках, злякалася і сповільнила дихання.

Ж.Н.: Але ти вчинила правильно. У ліжку я гуглила те, що пережила, і інтернет сказав, що це тетанія, спричинена дисбалансом CO2, коли тіло спочатку «відпускає» кінцівки. Я вибираю вірити обом версіям.

К.Б.: Безумовно. До речі, засновник «Золотих Воріт» все ще жива і, очевидно, «гостра, як цвях» у свої 104 роки. Отже, вона щось знає. Казали, що вона любить тунцеві сендвічі та щоденний еліксир з грибного чаю. Немає потреби казати, я слухаю. На четвертий день я підраховувала цифри, переконуючи себе, що це справді вигідно.

Ж.Н.: Думаю, вже через чотири години. Але головне питання: чи заплатили б ми власні гроші, щоб повернутися?

К.Б.: Сім ночей обійдуться приблизно в 13 000 доларів з чайовими.

Гості гуляють у своїх халатах «якута».

Спокійний внутрішній простір у «Золотих Воротах».

Ж.Н.: Чи варто комусь роками заощаджувати, щоб поїхати? Чи хотіли б «Ворота», щоб хтось приїхав на таких умовах?

К.Б.: Я чула, що деякі люди їдуть раніше, тому що це, цитата, «недостатньо добре». Це справді надзвичайно розкішно, але це не рівень гейші.

Ж.Н.: Одна жінка виконала для мене чайну церемонію на колінах під час реєстрації.

К.Б.: О, так. Але є певний тип людей, які хочуть, щоб спина людини була зламана, зігнута, в служінні. Або зручності. Наприклад, наші ванні кімнати. Деякі люди можуть вважати їх занадто застарілими.

Ж.Н.: Так, і все ж я ніколи не помічала ванної кімнати. Все відчувалося правильно. «Золоті Ворота» мають таку ауру, ніби вони існують достатньо давно, щоб не гнатися за трендами. Вони знають краще за тебе. Вони знають, що тобі насправді не потрібна окрема ванна.

К.Б.: Для цього є цілий лазні.

Зручності, такі як лазня та басейн Ватсу, поєднують оздоровлення та відпочинок біля води.

Ж.Н.: А «басейн Ватсу» трохи вище стежкою.

К.Б.: Тобі не потрібна підлога з підігрівом. Або телевізор у дзеркалі.

Ж.Н.: Або будь-де. Курорт точно знає, чим він є. Вони саме ті, ким вони є.

К.Б.: Вони, чорт забирай, саме ті, ким вони є.

Ж.Н.: Історія цього місця надає йому довіри та впевненості. Він не невпевнений. Що може погубити місце, яке має хороші характеристики.

Це досі зберігає відчуття культури здорового харчування старої Каліфорнії. Відчувається вільним від надмірного, забрудненого простору оптимізації та велнес-культури, яка є такою бездуховною. — Кейт Берлант

К.Б.: І обслуговування не має собі рівних у тому, що справді важливо.

Ж.Н.: Ти просиш перенести призначення на масаж, і вони з’являються на вечері, щоб вручити тобі твій новий розклад. Це відмінне обслуговування, як мілітаристська операція під поверхнею.

К.Б.: Я залишила щось під своїм стільцем за вечерею. Наступного ранку це лежало на моєму сніданковому підносі.

Ж.Н.: Я загубила свої окуляри, і вони з’явилися на моїй тумбочці.

К.Б.: Одна з речей, яку я люблю, це те, що хоча це надзвичайно дороге, розкішне досвід, воно досі зберігає відчуття культури здорового харчування старої Каліфорнії. Воно відчувається вільним від надмірного, забрудненого простору оптимізації та велнес-культури, яка є такою бездуховною. Люди, які їдуть до «Золотих Воріт», можуть поїхати куди завгодно, вони можуть дозволити собі поїхати будь-куди на Землі. І вони обирають приїхати сюди.

Ж.Н.: Якщо ти працював щодня свого життя, і кажеш: «Чорт забирай, я здамся і нарешті покину це містечко», твоя перша подорож, ймовірно, не повинна бути до «Золотих Воріт». Твоя перша зупинка має бути Європа. Або відпустка на пляжі. Не тому, що вони кращі. А тому, що «Золоті Ворота» — це вишуканий та глибокий досвід. Це остання зупинка мільярдера, де він нарешті знаходить місце, куди варто повертатися. Або, якщо можеш собі дозволити, можливість зіграти в це. Уявити, що ти втомився від усієї порожньої розкоші та пікових вражень, і просто хочеш мати змістовне місце для спілкування з родиною та друзями.

Дзен-сад у «Золотих Воротах».

Акт IV: Повернення

К.Б.: Мушу сказати, що я залишила «Золоті Ворота» саме тоді, коли входила в надзвичайно емоційно напружений тиждень, і, клянуся, на якомусь рівні я відчувала, що краще справляюся з цим. Я відчувала себе Емі Джелліко, персонажем Лори Дерн у серіалі Майка Вайта «Просвітлена».

Ж.Н.: Після того, як вона з’єднується з тією черепахою під водою.

К.Б.: Коли вона залишає свій гавайський ретрит, вона відчуває себе новою людиною. Звісно, я опинилася в відчайдушному бажанні втримати «Золоті Ворота». Тому я купила бульйон «Золоті Ворота». Прекрасний буханець хліба, який я заморозила, і їм його по шматочках.

Ж.Н.: Я нічого не купила, але після повернення додому я запровадила «Золоті Ворота»: післяобідню прогулянку до брами, де ми з сусідами гуляємо до брам нашого власного житлового комплексу та тричі стукаємо.

К.Б.: Вони також проводжають вас упакованим обідом. Це допомагає.

Ж.Н.: Донька однієї з гостей, яка має мідне дерево, розповіла, що в останній день її мати відвела її вбік і дала сумне попередження.

К.Б.: Що?

Ж.Н.: Повернення — це важко.

За даними порталу: www.cntraveler.com