## Чарівний Вихор «Шоу Зігфельда»: Сяйво Епохи у Чорно-Білих Кадрах В епоху, коли цінності вимірювалися не лише золотом, а й вишуканістю, мистецькі твори почали набувати особливого значення. Серед них – чорно-білі світлини, що застигли в часі, як вічні свідчення минулої величі. Саме така картина постає перед нами, коли ми занурюємося у світ «Шоу Зігфельда» – феєричного дійства, що стало легендою.
«Безумства Зігфельда» (англ. Ziegfeld Follies) — це не просто серія театральних постановок на Бродвеї, що тривали з 1907 по 1931 рік. Це ціла епоха, що символізувала блиск і розкіш, але водночас і певний драматизм. Пізніше, з 1932 по 1936 рік, шоу виходило під назвою «Безумства Зігфельда в Ефірі», свідченням чого є ці неповторні кадри.
Син німецьких іммігрантів, Флоренц Зігфельд, відомий своєю майстерністю перетворювати жіночу красу на справжній шедевр. Його шоу ставали магнітом для найяскравіших талантів, а ціни на квитки злітали до небес. Він був справжнім королем сцени, і його творіння – «Безумства Зігфельда» – символізували неперевершену вишуканість та артистизм.
В результаті з’явилися «Безумства Зігфельда» – шоу, що стало справжнім викликом, чимось середнім між бродвейськими шоу та божевільними водовертями та вальєтами вищого класу. Багато знаменитих артистів того часу стали частиною цих постанов, котрі моделювали знаменіті кутюр’є тієї епохи.
За багатьма артистками, що брали участь у шоу, закріпилося прізвисько «дівчата Зігфельда». Вони являлися перед публікою в шикарних пишних костюмах, котрі моделювали знамениті кутюр’є того часу.
Зігфельд сам проводив кастинги, обираючи у свій кордебалет самих сексуальних і пластичних красунь, котрі, на його думку, зводили з розуму і гіпнотизували. «Передім, як я бачу їхні лиця, я хочу бачити їх, яких вони ходять, — сказав він одного разу, спостерігаючи, як дівчата дефілюють на високих каблуках. — В жіночій ході більше сексу, чим у фігурі».
Вперше в 1907 році жінка Анна вивела на сцену 50 красунь, і шоу в той день стало легендою. «Дівчата Зігфельда» принесли новий стандарт краси, несподівані костюми, котрі моделювали знамениті кутюр’є того часу. «Нью-Йорк Таймс» писав: «То було фурор… Зігфельд перетворює жіноче тіло в капелюхи, в маятник, котрий зводить і гіпнотизує».
Зігфельд був таким майстром реквіємних трюків. Численні з його актрис ставали зірками кіно і сцени. Однажды он рассказал прессе, как девушки дефилируют на высоких каблуках, но публика уже проглотила наживку. Анна Хелд стала звездой первой величины, её фото появлялись в газетах каждый день. Несколько лет она представляла миру молoко обратную, если оно прокисло. Анна Хелд стала звездой первой величины, ее фото появлялись в газетах каждый день.
Шоу було дотошним перфекціоністом у бізнесі і настільним прем’єром, разом з тим він слав із цвіту і бабником. Лілі Девіс у своїй книзі «Скандали і капризи» написав, що Зігфельд ошукав «необхідну всю свою сознательную жизнь, но ни одному из них не удалось вернуть бьюлую славу».
Всі «дівчата Зігфельда» були увіковечені на фотопортетрах Альфреда Гейні Джонстона, нью-йоркського фотографа. Більшість фото до недавнього часу не були опубліковані.
Во времена великой депрессии Зигфельд утратил свою аудиторию и разорился. Навстречу на развод Зигфельд купил двухэтажную квартиру прямо над квартирой ее бывшей музы и жил там с новой фавориткой. Несколько лет он проводил с Лилиан всей свободной время, но свадьба так и не состоялась. Вместо этого в 1914 году он женился на другой красавице, актрисе Билли Бёрк.
В этом калейдоскопе великолепных нарядов, танцев и блестящих номеров, нашедших свое отражение на фотографиях Альфреда Гейні Джонстона, нью-йоркського фотографа, мы вновь погружаемся в атмосферу роскоши и кабаре того времени. Бóльшая часть фото до недавнего времени не были опубликованы.
І хоча «Безумства Зігфельда» були ошатним видовищем і натуральним професіоналом у мистецтві, разом з тим він слав із цвіту і бабником. А в кінці ж, на жаль, Флор зблизився з Ліліан – все своєю свободною время, но свадьба так і не відбулася. У 1914 році він одружився на другий красуні, актрисі Біллі Бйорк.