Як фахівець з психології стосунків, я часто чую від подружніх пар, як чоловіки, так і жінки, діляться своїми роздумами про сімейне життя. Хоча кожна історія унікальна, певні теми стають наскрізними в кабінеті психотерапевта. Деякі чоловіки відчувають себе непоміченими, інші – втрату легкості та радості у стосунках, а чимало – розчаровані, коли їхні дружини настільки поглинені дітьми, що шлюб відходить на другий план. Незалежно від того, чи ваші стосунки перебувають на стадії розквіту, і ви прагнете уникнути майбутніх труднощів, чи вже відчуваєте певну напругу, бажаючи зрозуміти, чи стикаються інші пари з подібними викликами, – ось основні скарги, які чоловіки найчастіше висловлюють під час терапії. ## 4 найпоширеніші скарги чоловіків на подружнє життя, що звучать у кабінеті психотерапевта: ### 1. «Здається, вона більше не цікавиться мною» Це відчуття часто проявляється у двох площинах: фізична близькість та емоційна увага. Багато чоловіків відзначають, що їхні дружини втратили до них інтерес або ж зовсім перестали бажати. Однак, мабуть, ще більша кількість чоловіків у парах, що проходять терапію, засмучені тим, що їхні дружини, здається, взагалі перестали проявляти до них інтерес. Вони відчувають, що дружини не слухають їхніх розповідей про роботу, байдужі до їхньої думки з питань виховання дітей і абсолютно не зацікавлені їхніми захопленнями поза професійною діяльністю. Часто вони описують, як дружини ледь піднімають очі, коли вони повертаються додому, і, втупившись у екрани смартфонів, не відриваються від них навіть після того, як діти лягають спати. Деякі чоловіки вважають, що їхні дружини, можливо, навіть не здивувалися б, якби вони завели роман, за умови, що всі обов’язки щодо догляду за дітьми, хатніми справами та фінансового забезпечення залишаться виконаними. ### 2. «Вона надто тривожна або зосереджена на дітях»
Andrej Lišakov / Unsplash+ Справлятися з тривогою партнерки, пов’язаною з дітьми, може бути надзвичайно складно. Іноді, коли чоловіки порушують це питання на терапії, вони описують дружин, чиї хвилювання сягають клінічного рівня. Цікаво, що, за даними опитування Harris Poll, проведеного на замовлення CVS Health, 40% працюючих матерів мають діагностовані тривожні розлади або депресію. Проте, нерідко проблема не стільки клінічна, скільки полягає у відмінностях характерів: більш спокійний чоловік і більш структурована дружина. Вони не переживали у своєму вихованні нічого, що нагадувало б той рівень уваги, який їхні дружини приділяють дітям – як на краще, так і на гірше. Ця відмінність може також створювати напруженість у стосунках із старшим поколінням, особливо коли бабусі та дідусі мають зовсім інші погляди на виховання. ### 3. «У нас більше немає жодної радості, все перетворилося на кризу» У сучасній культурі жінки відчувають колосальний тиск, аби все робити «ідеально»: бути зразковими матерями, дбайливими господинями, успішними професіоналами або ж бездоганними домогосподарками, стежити за фігурою, харчуватися «правильно» тощо. Особливо це стосується жінок, схильних до тривожності, що може створювати вдома атмосферу, схожу на військовий табір або операційну. Якщо додати до цього невдоволеного чоловіка, який намагається грати роль «адвоката диявола» або «голосу розуму», стосунки можуть стати ще більш стресовими. Незалежно від того, як започаткувалася ця модель поведінки, чоловіки з такою скаргою врешті-решт віддаляються від дому, фізично чи ментально, відчуваючи надмірний стрес від такої обстановки. ### 4. «Вона, здається, менше інвестує в себе та наші стосунки» Ця скарга, хоч і не завжди висловлюється прямо на терапії, часто лежить в основі інших нарікань. Багато чоловіків, особливо ті, хто приділяє значну увагу фітнесу та здоров’ю, відчувають сум і розчарування, коли жінка, яка, на їхню думку, поділяла їхні пріоритети, змінюється таким чином, що, на їхню думку, вони більше не мають спільних цінностей. Насправді, ця претензія часто корениться в першій: чоловік засмучений тим, що жінка, схоже, більше не переймається його думкою щодо її зовнішності, як раніше, і він відчуває, що зміни її тіла сигналізують про кінець її бажання до нього або про пріоритезацію її особистого життя. Ця проблема, якщо її не дослідити, може посіяти зерна, які врешті-решт зруйнують шлюб у довгостроковій перспективі. Річ у тім, що в перші роки після народження останньої дитини жінка часто буквально не переймається своєю вагою чи рівнем фізичної підготовки, перебуваючи в «режимі виживання», що є нормальним і потребує розуміння з боку чоловіка. Однак, коли діти досягають шкільного віку, багато жінок, які раніше цінували фізичну активність, повертаються до неї. На жаль, якщо вони пам’ятають, що чоловіки були непідтримуючими або відкрито критикували їх у період, коли вони були повністю зосереджені на маленьких дітях, вони можуть відчувати меншу емоційну зв’язаність з чоловіками, які їх критикували в один із найскладніших періодів батьківства. Альтернативно, якщо жінка так і не повертається до турботи про фізичну форму, а чоловік надає цьому великого значення, така розбіжність може стати величезним джерелом несумісності в майбутньому, і це не означає, що чоловік «примітивний», так само як було б не примітивним для будь-якої людини засмучуватися через те, що партнер більше не поділяє ключовий інтерес чи філософію. **Якщо будь-яка з цих скарг була озвучена вами чи вашим чоловіком, а ви не проходите подружню терапію, можливо, настав час розпочати.** Такі проблеми, як правило, не вирішуються самі собою без того, щоб обидва партнери готові були до глибокого самоаналізу та визнання своєї частки у виникненні проблеми. Не чекайте, доки стосунки опиняться на межі кризи, щоб вирішити питання, які накопичувалися роками.