## Занурення у цифрову безодню: Мистецтво Джона Рафмана, що переосмислює реальність Ім’я Джона Рафмана давно набуло особливого резонансу серед поціновувачів сучасної культури. Канадський митець, чиї роботи випромінюють суміш сюрреалізму та глибинного аналізу масової свідомості, майстерно вплітає цифрові реалії у полотно мистецтва. Його шлях розпочався ще у 2008 році з проєкту “Nine Eyes”, серії несподіваних, ніби вихоплених з-під свідомості образів, зібраних на просторах Google Street View. Майже два десятиліття потому Рафман здобув визнання, досліджуючи найвіддаленіші закутки інтернету та дивні субкультури, перетворюючи свої віртуальні мандрівки на абсурдистські витвори. Його вплив сягає далеко за межі галерейних залів. Рафман став музою для реперів та дизайнером, створивши вражаючу обкладинку для альбому Lil Yachty “Let’s Start Here” — моторошний образ групи людей у ділових костюмах, спотворений штучним інтелектом. Він долучився до створення музичних візуалізацій для проєкту ¥$ “Vultures 1”, оформив багатосторінковий артбук для Travis Scott “UTOPIA”, а для Balenciaga створив вражаючий світлодіодний тунель для показу колекції SS19, доповнивши його футуристичним рекламним фільмом у стилі Y2K. Ще у 2013 році він зняв пророчий кліп для Oneohtrix Point Never “Still Life (Betamale)”, поєднавши сцени з японської анімації та культури фурі з текстами про цифрову ізоляцію, передбачивши тренд на “шітпостінг” за десятиліття до його масового поширення. 
Нині Рафман перебуває у Дюссельдорфі, в музеї K21, за день до офіційного відкриття своєї наймасштабнішої виставки “Main Stream Media”. Цей проєкт об’єднує майже двадцятирічну творчість митця в єдиний, вражаючий простір, що розгортається у шістьох секціях. Під час моєї подорожі експозицією, ще до розмови з автором, особливу увагу привернув дизайн простору, створений архітектором Ліамом Денхамером. Він перетворив кожен сантиметр виставки — від шпалер та завіс до килимових покриттів — на полотно для приголомшливих, дезорієнтуючих колажів Рафмана. Тут можна знайти матраци для відпочинку, кабінки для занурення у віртуальні світи та навіть крісла, стилізовані під муміфіковані тіла. Цей простір, як влучно зазначив один із відвідувачів у соцмережах, “відчувається, ніби зазираєш у власну свідомість”. Дезорієнтація — це невід’ємний супутник робіт Рафмана, створених за допомогою ігрових рушіїв, штучного інтелекту та віртуального світу Second Life. І хоча його мистецтво занурює у хаос, сам митець залишається надзвичайно сфокусованим. Виставка “Mean Stream Media”, що триватиме до 27 вересня, стала приводом для розмови з Рафманом про його колаборації, розпад реальності та причини, чому інтернет ніколи не був таким захопливим. **Ви співпрацювали з такими іменами, як Balenciaga, Travis Scott, Lil Yachty. Як вдалося вийти на ці кола?”** Я глибоко переконаний, що мистецтво не повинно обмежуватися лише мистецьким світом. На певному рівні, я створюю мистецтво, яке резонує з широкою аудиторією — не стільки в дусі поп-арту, скільки черпаючи натхнення з історії мистецтва, фан-культури та музичних субкультур. Не повинно існувати розмежування між різними культурними індустріями. І часто це відбувається природно. Я не шукаю таких колаборацій, вони знаходять мене, частково тому, що я не хочу створювати нудне мистецтво. Я починав з кіно, але відчував, що найживішою новою культурою після завершення навчання, на початку великої рецесії, став інтернет, а не кінематограф. Інтернет був новою територією. Тоді існувала справжня синергія між музикою, модою та мистецтвом, з такими постатями, як Шейн Олівер та Телфар. Ми всі усвідомлювали існування один одного, спільно творили. **360-градусне відео, яке ви створили для Balenciaga Spring/Summer 2019, нагадує про іммерсивний досвід нової виставки.** Я давно прагнув до цього. Це коштувало понад 10 мільйонів доларів за 16 хвилин фільму, який могли побачити лише 200 людей — у відео неможливо було повністю передати це відчуття. Це була унікальна можливість отримати доступ до такого капіталу для створення ефемерної інсталяції такого масштабу. Її могли оцінити лише одиниці зі світу моди та кілька блогерів. І все. 
**Під час прогулянки виставкою складається враження, що ви буквально живете в інтернеті від самого початку своєї кар’єри.** Ми всі там живемо. Медіа опосередковують наше сприйняття реальності, те, як ми конструюємо свою ідентичність, наші стосунки з минулим, одне з одним, з простором. Моя робота, особливо на ранніх етапах, намагалася поетично виразити інтернет. Я досі вважаю, що інтернет — це дзеркало реальності, але навіть ця дихотомія повністю зруйнувалася; вся реальність колапсувала. Більше немає консенсусу щодо того, що є правдою і реальністю. Ми стали свідками цієї трансформації від ідеалістичної фази до того, що ми маємо зараз — цього пекла, з якого неможливо втекти. Адже якщо ти не є частиною цього потоку, ти не існуєш. **Навіть за умов крайньої фрагментації культури, ми ніколи не жили в період, коли все так тісно перепліталося.** Це парадокс. Існує відчуття гомогенізації, і, певною мірою, інтернет уже не той, яким він був колись. Технологічні монополії консолідували достатньо влади, щоб усе проходило через чотири-п’ять соціальних медіаплатформ. Доводиться боротися з алгоритмами, бо вони все згладжують; це як синтезатор, де кожна кнопка звучить однаково, на відміну від того, де можна використовувати всі регулятори, щоб створити свій унікальний звук. Коли я починав, ти відвідував вебсайти, і існувало відчуття захоплення та дослідження, якого зараз майже не залишилося. Проте, я ніколи не був так захоплений, як на початку моєї ери нет-арту, тому що з’явилися нові інструменти, які дозволяють мені створювати світи. Раніше я досліджував світи, а тепер можу створювати те, що коштувало б мільйони. **Багато хто чутливо ставиться до використання ШІ у творчості, але ви вже багато років працюєте з ним, навіть створивши гіперреалістичний аватар поп-зірки, Cloudy Heart. Яким був ваш досвід роботи з цими інструментами, яких ще п’ять років тому практично не існувало?”** Мені подобається перебувати в цьому просторі, де стільки негативу, а енергія постійно змінюється залежно від того, що викликає резонанс у людей. Важливо завжди використовувати нові інструменти як спосіб критичного осмислення світу. А для мене ШІ — це найвище відображення колапсу консенсусної реальності; він прискорює та відбиває нашу неспроможність відрізнити реальне від несправжнього. **Ваша найновіша робота, “Main Stream Media”, базується на ідеї MTV як останньої монокультури. Як ви вважаєте, чи може щось подібне існувати знову?** Я не знаю, що буде далі, але найближчим до такого спільного культурного орієнтира, на мою думку, є сама мова інтернету. Це створює цікавий виклик: як піднятися над мільйонами інших митців, що створюють роботи онлайн, але не належать до елітного світу високого мистецтва? Частково тому я й почав. Мене більше захоплювало відео на YouTube від якогось хлопця, який проходить гру SimCity, ніж те, що відбувалося в галереях.
Подробиці можна знайти на сайті: www.highsnobiety.com