Андрос, острів, що не надто балує увагою мандрівників, відкриває свої приховані скарби, пропонуючи втілення острівної мрії. Тут, на схилі пагорба, розкинувся притулок, де світанки й заходи сонця стають полотном для незабутніх вражень, а блакить Егейського моря, що зливається з небокраєм, закарбовується в душі навічно.
Коли почала вимальовуватись картина літньої втечі, серце прагнуло до Еллади, але цього разу – подалі від метушливих островів. Шлях до ідеальної домівки визначив острів, а не навпаки. Серед безлічі вишуканих осель, що трапляються на шляху професійного дослідника, ця кікладська перлина, з її запаморочливими видами, що відкривалися з обох спалень, стала сигналом – дзвонити подрузі та бронювати негайно.
-
Courtesy Airbnb -
Courtesy Airbnb -
Courtesy Airbnb -
Courtesy Airbnb
Затишний дім на пагорбі в Андросі, Греція
Перевірити наявність на Airbnb
Андрос, як і очікувалося, вразив своєю буйною красою. Це зелений, гористий острів, де вівці мирно пасуться серед мальовничих краєвидів, а місцеві жителі переважають над іноземними туристами. Оренда автомобіля — річ нескладна (окрема подяка компанії Escape в Андросі), проте пересування вимагає певної сміливості, адже дороги часто звивисті, кам’янисті й пролягають уздовж урвищ, особливо якщо ви, як і я, прагнете віднайти найвіддаленіші, дикі пляжі.
Можна сказати, що я затримувала подих, поки моя подруга Клер з мужністю долала круті підйоми до нашого помешкання у селищі Каламакі. Та з кожним днем ця подорож ставала звичкою, дозволяючи зосередитись на захопливих пейзажах, що розгорталися за вікном. Досвід подорожей навчив мене, що найважчедоступніші місця часто виявляються наймальовничішими, і ось ми опинилися в епіцентрі цієї дикої краси.
Коли господар Дімітріс провів нас своєю оселею, ми були вражені її досконалістю. Перед нами розкинулося море, його горизонт майже зливався з безхмарним небом. Ми милувалися цією панорамою з веранди, оповитої тінню величного ріжкового дерева — інгредієнта, який згодом ми зустрічали в грецьких салатах острова у вигляді хрустких сухариків.
На території було чимало затишних куточків для відпочинку
Наш вид одного пізнього вечора – невимушена розкіш!
Дві білені спальні, кожна з окремою ванною кімнатою, були оформлені з мінімалістичною елегантністю, де кожен антикварний предмет випромінював історію, без зайвих деталей. Більшу частину часу ми проводили на свіжому повітрі, переходячи від однієї зони відпочинку до іншої, насолоджуючись стравами, приготованими на повноцінній вуличній кухні, оснащеній цегляною піччю, плитою та холодильником.
Дімітріс дозволив нам збирати стиглі плоди з його саду, тож щоранку ми смакували свіжими помідорами, запиваючи їх кунжутним хлібом, грецьким йогуртом та солодкими абрикосами, придбаними в сусідньому портовому містечку Гавріо. За сніданком, біля обіднього столу з видом на море, ми обговорювали плани на день під акомпанемент цвіркунів. Проте, мабуть, найціннішим надбанням цієї оселі став майже приватний пляж, до якого вели кам’янисті стежки — спільний із сусідньою, трохи більшою, оселею Дімітріса.
Це була ідеальна бухта, оточена мармуроподібними скелями, з водою, яка, здавалося, була байдужою до сильних острівних вітрів. А про чистоту дбала хатня робітниця Чара, яка щодня прибирала наші кімнати, звільняючи нас від побутових турбот. Теорія «Блакитного розуму» справджується — близькість до води заспокоює душу, і я — її найвідданіший прихильник.
Грекам притаманна невимушена велич, коли проста риба, приготована на грилі з краплею лимонного соку, подається як найвишуканіша страва. Так само й тут, звичайна мить перетворювалася на щось надзвичайне: телефонна розмова на тлі Егейського моря здавалася найромантичнішою пригодою, а побачений з вікна спальні дельфін викликав щире захоплення.
Щоранку ми стояли перед вибором: насолоджуватися спокоєм на веранді чи вирушити на пошуки сонячних променів. Спокуса пляжу Ахла, одного з наймальовничіших у Греції, що ховався наприкінці крутої кам’янистої дороги, була непереборною. Нас там зустрічала пара граціозних лебедів, що пливли спокійними хвилями.
Цей момент на пляжі Ахла назавжди вкарбований у пам’ять
Моя кімната була оформлена в білих тонах, з синіми акцентами моря
На обід того дня ми завітали до ресторану Aegean Balcony, розташованого неподалік від нашого помешкання. Там ми смакували сувлакі, милуючись неймовірними краєвидами західного узбережжя Андросу — знову ця невимушена грецька елегантність! Вечори ми проводили, блукаючи столицею острова, Хорою, містом, викладеним мармуром, звідки відкривається вид на казковий маяк Турлітіс.
Зрештою, можна було б провести кілька днів на території маєтку, не відчуваючи жодного бажання кудись виїжджати. Але моя душа шукача пригод завжди бере гору. Якби у нас був ще один день, ми б присвятили його цілковитому релаксу на нашому маленькому приватному пляжі.
Улюблені знахідки Airbnb від наших редакторів:
За даними порталу: www.cntraveler.com