## Каса Сузанна: Відлуння liberdade у серці Катскілльських гір 
Саме тут, серед величних Катскілльських гір, де панує неквапливий ритм природи, а спілкування з людьми є радше винятком, ніж правилом, криється історія, сповнена відваги та пошуку власної ідентичності. Тут, серед височенних дерев, де повітря насичене ароматом хвої, а кожен сезон розгортає новий, захопливий пейзаж, колись існував притулок, що став маяком для тих, хто шукав розуміння та прийняття.
Середньовічні ліси, що оповили північну частину штату Нью-Йорк, завжди приваблювали вигнанців, шукачів пригод та тих, хто прагнув вийти за межі загальноприйнятих норм. Саме в цьому царстві спокою та природної краси, у 1950-60-х роках, розквітнув унікальний курорт – Каса Сузанна. Цей заклад, що став першим у Сполучених Штатах прихистком для трансфемінних осіб та тих, хто вдягався у вбрання, що контрастувало з їхньою статтю при народженні, став справжньою легендою. Його історія надихнула драматичні твори мистецтва, зокрема серію «Transparent» та бродвейську виставу «Каса Валентина».
Видання журналу Transvestia за березень 1961 року
Історія Каси Сузанни – це свідчення сили спільноти, що виникла у часи, коли сама лише самовираженість могла вважатися злочином. Започаткований Сузанною Валенті, цей притулок став справжньою мережею, яка розповсюджувалася через її колонку «Сузанна каже» у журналі Transvestia. Попри ризики, пов’язані з поштовими відправленнями та можливим визнанням матеріалів «нецензурними», люди з усіх куточків планети прагнули отримати цей журнал, а разом з ним – знання про місце, де вони могли б бути собою.
Сузанна Валенті з друзями на території Каса Сузанни
Сузанна, емігрантка з Чилі, разом зі своєю дружиною Марі Торнелл, розпочала створення справжнього раю в затишному куточку Катскілльських гір. Їхній заклад, спочатку названий Chevalier D’Éon на честь відомого шпигуна-трансвестита, пропонував відвідувачам не просто відпочинок, а цілий світ, де можна було без остраху вдягнути елегантні сукні, взути вишукані човники та відчути себе справжніми. Це місце дарувало не лише красу, але й, що найважливіше, – спілкування з тими, хто поділяв схожі прагнення та мрії.
Гість Каса Сузанни Карлін грає в скрэбл
Лілі, гість Каса Сузанни, на трампліні біля ставка курорту в Хантері, Нью-Йорк
Курорт, що розкинувся на великій ділянці, включав головний будинок та старий сарай, де відбувалися кабаре-виступи, а також численні невеликі будиночки для гостей. Прибуття до цього місця, ймовірно, супроводжувалося почуттям прихованого страху, адже кожен крок, кожен вибір одягу міг наразити на небезпеку. Проте, незважаючи на все, люди їхали сюди, долаючи тисячі миль, аби відчути свободу та спільноту. Дехто привозив із собою своїх дружин, інші – шукали шляхів до гормональної терапії чи хірургічних втручань. Однак, варто зазначити, що журнал та сам курорт були зосереджені переважно на гетеросексуальних чоловіках, які прагнули втілити певний вищий середній клас жіночої (білої) ідеалізованої особи.
Сузанна Валенті біля знаку Каса Сузанна.
Фінансові труднощі змусили Сузанну та Марі продати першу ділянку у 1964 році. Однак, вони не здалися, а переїхали до меншого маєтку неподалік, де відновили роботу Каси Сузанни, перетворивши його на затишний пансіонат. Легендарна фотографія Сузанни, що спирається на дерево зі знаком «CASA SUSANNA», досі викликає трепет. Цей знак, немов таємний код, був зрозумілий лише тим, хто знав. У 1972 році довелося продати й другий будинок – той, що зберігся до наших днів. Історичні джерела свідчать, що востаннє він був проданий у 2020 році, з можливістю реновації або повної перебудови. Будинок, як це часто трапляється з давніми спорудами в цих краях, втратив свою колишню велич, почавши поступово піддаватися впливу природи.
Сузанна Валенті біля дзеркала у своїй квартирі в Нью-Йорку
У своїй затишній садибі в Катскілльських горах я влаштовую щомісячні зустрічі для трансгендерних та квір-сусідів. Ці зустрічі, сповнені невимушеності та щирості, нагадують мені про ту особливу силу, яку відчували відвідувачі Каси Сузанни. Адже саме ця магія – можливість бути собою, додавати життю барв та зробити її більш захопливою – була головною цінністю, яку прагнула подарувати Сузанна. Історія Сузанни, що пройшла шлях від чоловічого образу до самоусвідомленої жінки, надихає. Попри складнощі та необхідність приховувати свою справжню суть, вона зберегла віру в себе та в майбутнє. Її любов до Марі, яка тривала до останніх днів, є свідченням глибокого зв’язку та взаємопідтримки. *** Під час моєї мандрівки до місця, де колись стояла Каса Сузанна, я відчував певне хвилювання. Сучасна забудова, що виросла на місці старого курорту, здавалася чужою, несхожою на те, що я бачив на старих фотографіях. Попри відсутність будь-яких нагадувань про минуле, я відчув міцний зв’язок із цим місцем. Коріння старих дерев, що виступали з-під землі, ніби свідчили про минулі історії, про тих, хто тут колись знаходив спокій та розуміння. Цікаво, що саме у 2004 році, коли випадкова знахідка фотографій на блошиному ринку розкрила історію Каси Сузанни, світ дізнався про цей унікальний досвід. Нині, коли законодавчі зміни в деяких штатах знову ставлять під загрозу свободи та права трансгендерної спільноти, ця історія набуває особливого значення. Вона нагадує про те, як важливо боротися за свої права, як важливо підтримувати одне одного.
Архів фотографій, зроблених у Каса Сузанна, був знайдений на блошиному ринку у 2004 році.
Історія Каси Сузанни, хоч і втратила свою фізичну оболонку, живе у серцях тих, хто шукає свободи та визнання. Вона нагадує нам про те, що навіть у найскрутніші часи, спільнота та взаємна підтримка можуть стати джерелом сили та натхнення. І хоча минуле неможливо повернути, його уроки можуть допомогти нам збудувати краще майбутнє, сповнене любові, прийняття та справжньої свободи.
Подробиці можна знайти на сайті: www.cntraveler.com