Стрічка кіностудії A24, присвячена раннім рокам Ентоні Бурдена, переносить нас у сонячне літо 70-х, сповнене спогадів та становлення особистості. Це кінематографічна подорож у минуле, що розкриває історію молодого Тоні, чий шлях від посудомийника до культової постаті гастрономічного світу починається у строкатій атмосфері прибережного містечка.
Антоніо Бандерас та Домінік Сесса на знімальному майданчику фільму «Тоні».
Зі слів Чарлі Геррінґтона, менеджера з локацій, прагнення зобразити епоху та атмосферу, в якій перебував Бурден, спонукало режисера Метта Джонсона до вибору місць зйомок. Виробничий офіс розташували неподалік мису Кейп-Код, а значну частину роботи провели безпосередньо на цій мальовничій півостровній землі. «Це справжнє кіно про Кейп-Код», – підкреслює Геррінґтон, – «Усе знято саме там, це автентично».
«Я мешкаю на Кейп-Код, і мій вік збігається з роками Ентоні Бурдена», – ділиться Чарлі. «Я не знав Тоні особисто, але це літо я теж провів у Провінстауні. Тому я мав унікальну можливість відчути дух того часу й місця. Під час розвідки локацій мене постійно переслідувало питання: «Що б думав Тоні про це місце?»
Кейп-Код, Массачусетс.
«Ми з самого початку планували знімати частину фільму на Кейп-Код, тому щоденно вирушали на пошуки локацій. Згодом ми зрозуміли, що хочемо закарбувати там усі зовнішні сцени, адже це місце має неперевершену візуальну привабливість».
Основні зйомки відбувалися у Провінстауні, де й розгортаються події фільму, та в Деннісі, містечку, розташованому на годину південніше. Деякі сцени вимагали виходу за межі півострова, але в межах штату Массачусетс: академічні потуги Тоні у Вассарі було відтворено у коледжі Вітон у Нортоні; родинний дім Бурденів знайшли у Броктоні, а будинок, де відпочивала його кохана Ненсі, – у Плімуті. Чарлі Геррінґтон ділиться найцікавішими подробицями зйомок «Тоні», розповідаючи про найскладніші пошуки локацій, найяскравіші моменти роботи та радість від нових знайомств.
Де відбувалися зйомки «Тоні»?
Провінстаун, Кейп-Код.
Комерційна вулиця, Провінстаун
«Провінстаун завжди був притулком для митців, поетів, письменників та художників. Я помітив, подорожуючи світом, що кінці півостровів часто приваблюють творчих людей – це найвіддаленіше місце, куди вони прямують. Провінстаун такий вже щонайменше з 20-х років минулого століття. Це завжди було вільне, богемне містечко, ще до появи хіпі.
Я добре пам’ятав, як виглядав Провінстаун тоді. Якби цим пошуком займався хтось із Лос-Анджелеса, результат був би зовсім іншим. Для кожного кадру я намагався уявити, як це виглядало раніше, а потім обговорював із художником-постановником, що слід змінити, спираючись на власні спогади.
Спочатку ми планували знімати сцени у Провінстауні раніше, але через доступність акторів зйомки перенесли на третій тиждень червня. Це був час пік туристичного сезону. Якщо поглянути на вулицю, будівлі залишилися тими ж, але вивіски кардинально змінилися – з’явилися крамниці з канабісом та інші сучасні елементи, що не відповідали епосі. Декораторам довелося докласти чимало зусиль, щоб відтворити атмосферу 70-х. Однак закрити гамірне курортне містечко в розпал сезону, та ще й з обмеженим бюджетом, було справжнім викликом.»
Домінік Сесса у Провінстауні.
Spiritus Pizza, Провінстаун
Spiritus Pizza – це легендарна піцерія в Провінстауні, яка користується незмінною популярністю як серед місцевих жителів, так і серед відвідувачів, так само як і в ті часи, коли Бурден провів там своє літо. У фільмі саме тут працює Ненсі Путкоскі, об’єкт симпатії Тоні. «Ми знімали у справжньому закладі, і вже під час роботи над фільмом я дізнався, що Ненсі насправді працювала там того літа», – розповідає Чарлі. «Тоні, як виявилося, спав на даху холодильної камери позаду, бо потоваришував з власником. Зрештою, він одружився з Ненсі, дівчиною, яку весь фільм намагався завоювати».
Серед інших локацій у Провінстауні, що з’явилися у фільмі, – ресторан The Lobster Pot, Old Colony Tap, а також зовнішні зйомки The Flagship – закладу, де Бурден розпочав свою кулінарну кар’єру.
Домінік Сесса на пляжі Кейп-Код.
Денніс, Кейп-Код
«Значна частина фільму була знята в місті Денніс, де я сам живу. Це було зручно, адже дорога до роботи займала всього п’ять хвилин. Дім Антоніо Бандераса – з характерним пагорбом на фоні, де Тоні щоранку обливався водою – знаходився лише за милю від мого дому. Усі сцени на пляжі знімали просто перед цим будинком, за пагорбами. Ресторан Gina’s By the Sea розташований за дві милі від мого житла.
Дім шеф-кухаря став моєю улюбленою локацією з точки зору візуальної естетики. Він мав чудовий інтер’єр, привабливий екстер’єр, а поруч був той самий пагорб біля гамака, на якому спав [Тоні]. Звідти відкривався вид на океан, а в реальності на горизонті виднілося Провінстаун. Будинок належав одній родині з 1920-х років. Тому він став для мене особливим. Я навіть створив картину цього ґанку з гамаком як подарунок художнику-постановнику по завершенні зйомок.
Власники будинку були надзвичайно поступливими. Так само, як і власник Gina’s, та інших локацій. Я подружився з усіма цими людьми, і досі підтримую зв’язок. Саме тому спогади про цю роботу завжди будуть для мене такими теплими.»
Майкл Джібрін, Домінік Сесса, Антоніо Бандерас, Ставрос Халкіас на знімальному майданчику фільму «Тоні».
Gina’s By the Sea, Денніс, Кейп-Код
«Один із моїх улюблених ресторанів, який належав другу, закрився через його вихід на пенсію. Він називався Gina’s By the Sea. Він був відомий усім у моєму містечку, але я знав, що він закривається, і розумів, що значна частина фільму відбувається саме там. Тому я запропонував цю ідею продюсерам, але вони попросили знайти щось ближче до нашого виробничого офісу, бо це було б дешевше. Тоді я оглянув 70 інших зачинених ресторанів, розташованих ближче, але врешті-решт ми опинилися в Gina’s By the Sea, бо це було настільки ідеальне місце. Я знав, що ми повинні зняти там – це було магічно.
Ресторан The Flagship насправді знаходився на Комерційній вулиці, головній артерії Провінстауна. Gina’s By the Sea оточений піщаними дюнами, але він ідеально передавав дух Кейп-Код – колись це був звичайний будиночок, перетворений на ресторан. Єдине, що мене турбувало, – це невелика кухня, адже багато сцен відбуваються саме там. Але оператор-постановник і режисер вирішили, що її розмір створюватиме відчуття інтимності. Їм це сподобалося, і, на мою думку, це спрацювало чудово.»
За матеріалами: www.cntraveler.com