Ми всі прагнемо кращого життя, яке вимірюється в матеріальному еквіваленті. Суспільство споживання не дає нам жодної секунди зітхнути. Нам хочеться все й одразу: повна шафа модного одягу (Боже моя, в магазини вже завезли одяг нового сезону), найсучасніші побутові прилади (як, у вас немає домашнього кінотеатру?), нові машини (так, дорогий, нашій машині вже два роки, час купити щось краще). Щоб забезпечити подібний рівень життя, ми щоранку вирушаємо на роботу. І працюємо, працюємо, працюємо. Одержиме, відчайдушно, невпинно. За вікном ніч змінює день, день – ніч, а матеріально-залежні трудоголіки не залишають своїх контор, штурмуючи кар'єрні висоти і хизуючи один перед одним дедалі вищими окладами.
І ось, здавалося б, мети досягнуто. У тебе є все чи майже все. І навіть – родина. Якось вдалося встигнути, щоправда, неабияк скоротивши квітково-цукерковий період, але хто вже в наші часи звертає на це увагу. Все й так благополучно. Удачливі на особистому фронті яппі (що саме собою рідкісне явище) створюють сім'ї, проте в усіх них живе прихована загроза, яку успішно виявили під час глобального та фундаментального дослідження британські вчені.
Згідно з їхніми даними, отриманими в ході дослідження сімей успішних людей з високим рівнем життя, приблизно половина з них є своєрідним фейком, тобто сімейними відносинами, позбавленими внутрішнього тепла, любові, уваги, турботи. Чоловіки та дружини в подібних сім'ях, як правило, страждають на розлади емоційного та сексуального життя (45% від загальної кількості опитаних), а їхні діти – надмірною залежністю від телевізора, ожирінням та асоціальною поведінкою.
Люди визнавали, що після робочого дня їм не хочеться навіть розмовляти з чоловіком, грати з дітьми і займатися розбором їхніх шкільних проблем. У них не залишається часу навіть на те, щоби поховати власних близьких. Одна жінка зізналася, що через надмірну завантаженість її чоловіка на роботі, їм кілька разів довелося переносити похорон старої бабусі, що померла, щоб чоловік зміг бути присутнім на прощальній службі.
Вчені, які займаються феноменом того, як надмірне захоплення роботою губить наше життя, знайшли вже й визначення йому: феномен “екстремальної професії”. Причому “екстремальний” тут зовсім не означає, що ви працюєте в будь-яких неймовірних умовах, що відхиляються від загальної норми. Цей параметр визначається комплексом факторів.
Якщо ви проводите в офісі більше 10 годин на день, і при цьому на вас лежить хоча б частка відповідальності за прибутковість підприємства, якщо у вас є підлеглі і ви займаєтеся прийомом людей на роботу, якщо ви працюєте понаднормово, це все в комплексі означає, що ви представник тієї самої “екстремальної професії”. Причому зовсім не важливо, на благо якої галузі ви працюєте: в економічному секторі, на медіа-ринку займаєтеся медициною або юриспруденцією.
Чи знайшли у себе всі ці ознаки? Відмінно, у вас є шанси 50 на 50 або стати жертвою своєї професії (причому не тільки в емоційному, а й фізіологічному сенсі) або перемогти її. Якщо ж ставки здаються вам занадто високі і ви не готові до того, що робота поглине вас без залишку, і за суєтою ви не помітите відходу з дому дружини, то подумайте про великі зміни. Завжди можна зайнятися садівництвом або почати навчання макраме, що страждають мистецтва. Щоправда, ось міняти машини щороку вам, швидше за все, буде не під силу. Точніше, не за коштами. Але буде шанс, що вас не залишать близькі.
