Напередодні грандіозного фіналу пісенного конкурсу “Євробачення” у Відні, що відбувся 16 травня, Вікторія Сваровскі ділиться думками про репетиції та улюблені куточки міста.
Віденські репетиції “Євробачення” знову кличуть Вікторію Сваровскі до австрійської столиці. Останні тижні стали для неї виснажливим, але сповненим адреналіну марафоном: вона невпинно курсує між Віднем, де готується до масштабного шоу, та Кельном, де щоп’ятниці з’являється в ефірі популярного конкурсу “Let’s Dance”. Попри шалений графік, її образ випромінює невичерпну енергію, а голос сповнений щирого захоплення. Розмова про витримку, життя під пильними поглядами та, звісно ж, про магію Відня.
Коли 16 травня на віденській сцені пролунають фінальні акорди “Євробачення”, за вашою грою спостерігатимуть близько 170 мільйонів глядачів по всьому світу. Чи відчуваєте трепет перед такою аудиторією?
Анітрохи. Наразі я спокійна і з нетерпінням чекаю вечора. Зі сцени ці мільйони не виглядають такими реалістичними. Гадаю, більше хвилювання викличуть 10 тисяч душ у “Штадтхалле”. Там панує особлива атмосфера, миттєва взаємодія з публікою, що відчувається кожним нервом.
Коли ви дізналися, що саме вам довірять вести “Євробачення”?
В Австрії газети почали спекулювати ще після конкурсу в Базелі: “Чи буде це Вікторія Сваровскі?”. Мені телефонували, вітали, а я, щиро кажучи, нічого не знала. І справді не знала. Аж до серпня, коли пролунав дзвінок від програмної директорки ORF, Стефані Гройс-Горовіц. Вона запросила на зустріч, і там прямо запитала.
Якою була ваша відповідь?
Без жодних вагань: “Звісно, погоджуюсь!”. Для мене це – справжній Олімп.
Ведучий “Євробачення” – це обличчя країни-господарки.
Це величезна честь – представляти Австрію, країну, де я виросла.
Відень часто фігурує у міжнародних рейтингах як доволі непривітне місто. Чи є в цьому частка правди?
До знаменитої віденської “гранті” (примхливості, буркотливості) варто ставитися з гумором. Набагато важливіше те, що Відень стабільно посідає найвищі сходинки у рейтингах найкомфортніших для життя міст світу. І, на мою думку, цілком заслужено.
Де полюбляєте проводити вечори?
Із задоволенням насолоджуюся вечірнім напоєм у Do & Co Bar. Звідти відкривається чудовий краєвид на величний Собор Святого Стефана. З-поміж ресторанів, які особливо люблю, – Plachutta на Wollzeile. Це справжня класика, розташована в самому серці міста.
Які унікальні речі можна придбати у Відні?
Замовні сорочки від Gino Venturini – одного з найстаріших ательє міста, що знаходиться зовсім поруч із Собором Святого Стефана. Коли вас там виміряють, про решту можна не турбуватися – ваші сорочки доставлять у будь-яку точку світу.
Відень – це неможливо уявити без…
Торта “Захер”. Хоча особисто я – велика прихильниця “Захер-кубика” з ромом. Він ще соковитіший за сам торт!
Чи є у вас рекомендації щодо готелів?
Новий Mandarin Oriental. Там усе продумано до дрібниць, як ми кажемо в Австрії. Чудовий СПА, відмінний спортзал, яким я користуюся регулярно. Я завжди зупиняюся там під час репетицій “Євробачення” та тижня шоу. Відчуваєш себе як вдома.
Як ви готуєтеся до шоу?
Ми почали два місяці тому. З неділі до середи я у Відні – репетиції та зйомки. З четверга до суботи – у Кельні на “Let’s Dance”. Між цим встигла заскочити до Берліна, аби презентувати власну fashion-лінію Orimei by Victoria Swarovski для About You. Останні три тижні перед “Євробаченням” розписані похвилинно, майже не залишається вільного часу від раннього ранку до пізньої ночі.
Ви завжди прагнули бути на великій сцені, чи це сталося випадково?
Я хотіла співати. Це було моє щире бажання. У 13 років написала листа продюсеру Джиммі Блю Оксенкнехту. Лист був доволі зухвалим, без демо-запису, лише підпис “Вікторія С.”. Він захотів зустрітися, і ми одразу записали пісню.
Ваша перша поява на телебаченні відбулася у шоу коміка Маріо Барта.
Мені було 15. Маріо Барт запросив мене після того, як я заспівала для нього. Ми побачили його з мамою у супермаркеті, я представилася і просто почала співати. Абсолютно спонтанно. Знову ж таки, зухвало, але йому сподобалося. Я заспівала “One in a Million” у його програмі. Це призвело до контракту з лейблом, і я стала наймолодшою артисткою Sony Germany. Потім був стадіонний тур з Маріо, він виступав на розігріві у Девіда Гетти та Тайо Круза. Паралельно я закінчила школу і поїхала до Лос-Анджелеса на три роки, щоб присвятити себе музиці.
Ви повернулися у 21 рік, щоб взяти участь у “Let’s Dance”. Якою була ваша реакція на пропозицію?
Не такою миттєвою, як щодо “Євробачення”. Довго вагалася, чи підходить мені цей формат. Думала, що скажуть люди, чи не будуть мати упереджень через прізвище. Зрештою, це виявилося абсолютно правильним рішенням. Я виграла шоу, і згодом, з однорічною перервою, отримала пропозицію вести “Let’s Dance”. Це ніколи не було моїм планом; я ніби випадково потрапила в це. Сьогодні мені важко уявити інше життя.
Перше шоу у 2018 році викликало критику. Але ви не здалися. Сьогодні вже неможливо уявити “Let’s Dance” без вас.
Я маю внутрішній потяг доводити собі (та іншим), що здатна на більше, ніж просто це. Людина, яка перебуває на певному рівні публічної впізнаваності, іноді гостріше відчуває, як суспільство, кероване заздрістю, прагне твого падіння. Конструктивна критика завжди вітається, і я завжди її сприймала. Перше шоу, чесно кажучи, не було добрим. Тоді я сказала собі: “Вікі, ти маєш багато тренуватися і довести всім, хто помиляється”. Відступати – це не про мене. Так мене виховали. Зрештою, це підприємницьке мислення. У цьому випадку, я – бренд.
Ви колись казали, що ваше прізвище відчиняє багато дверей, але й так само швидко їх зачиняє.
Сьогодні я б додала: кожні двері я мушу пройти сама і довести свою спроможність. Через своє прізвище я завжди відчувала, що мушу доводити вдвічі більше.
На минулорічному “Євробаченні” в Базелі Хейзел Брюггер влаштувала слем у натовпі. Чого чекати від вас?
Не хочу розкривати всіх карт. Ми з моїм співведучим Міхаелем знімали один номер у студії. Будуть і кумедні моменти, це точно.
За матеріалами: www.cntraveler.com