У відносинах часто зустрічається сценарій, коли один партнер бере на себе роль «рятівника». Він живе чужими проблемами та забуває про власні потреби.
Психологи називають це «синдромом рятівника». Це не прояв кохання, а форма психологічної залежності, повідомляє кореспондент Біловини.
Людина з таким синдромом почувається потрібна тільки тоді, коли допомагає. Він шукає партнерів, яких можна «врятувати», і несвідомо уникає рівних стосунків.
Спочатку це виглядає як турбота. Але згодом перетворюється на контроль та придушення.
Партнер, якого «рятують», починає почуватися неспроможним. Його особисті межі стираються, а самостійність зникає.
Через війну відносини стають не союзом, а залежністю. Один грає роль героя, інший – жертви.
Психологи відзначають, що коріння синдрому сягає дитинства. Часто це діти, які звикли дбати про батьків чи братів та сестер.
У дорослому віці вони продовжують шукати ситуації, де можна бути за будь-яку ціну.
Але ціна виявляється надто високою. «Рятувальник» вигоряє, а партнер втрачає повагу та інтерес.
Експерти наголошують: справжня близькість будується на рівності. У ній немає місця постійному порятунку.
Щоб вийти із цього сценарію, важливо навчитися помічати свої потреби. І дозволити партнеру вирішувати власні проблеми.
Психологи радять працювати із почуттям провини. Саме воно змушує “рятівника” знову і знову брати на себе зайве.
Відносини, де один тягне іншого, приречені на кризу. Вони не витримують випробування часом.
Але якщо людина усвідомлює свій синдром та змінює поведінку, з'являється шанс побудувати здоровий союз.
І тоді турбота перестає бути жертвою і стає справжньою підтримкою.
Читайте також
- Чому не потрібно ділити обов'язки навпіл: головна помилка сучасних пар
- Чому після весілля чоловік змінюється: жінкам на замітку
