Для багатьох батьків дитячий садок – єдина можливість поєднувати сім'ю та кар'єру. Для малюків часом дитячий садок стає першою школою виживання.
Ситуація. Альоша вже місяць ходив у сад, і що довше ходив, то менше йому цього хотілося. Щоранку він прокидався зі сльозами і влаштовував мамі марні істерики. Вона все одно тягла спокійного Альошу в ненависний сад. А там старожил старшої групи Костя, у вічно спущених колготках, що відбуває в саду вже другий рік, перетворював Альошину і без того важке життя на пекло. Він відбирав цукерки, які мама клала в кишеню джинсів, не давав підходити до гарних іграшок – подарунків шефів-спонсорів та ще, що найприкріше, постійно крав у Альоші їжу.
Він намагався звертатися до вищих інстанцій, але вихователька холодно відрізала: “Нічого рота роззявляти!”.
Чому так відбувається? Звичайно, хороший, уважний педагог здатний повністю припинити хуліганства, що принижують гідність дитини. Але, на жаль, нерідко виявляється, що позиція “сам розбирайся” або “чомусь інших дітей не чіпають…” набагато зручніше, ніж метушня з малюком, що не вміє постояти за себе. Але це, як кажуть, на совісті виховательки. А ось батькам і справді не заважає задуматися, чому саме їхніх дітей, а не чиїхось третюють і принижують однолітки.
Багато батьків, чия дитина боязка і сором'язлива, вдаються до допомоги дитячого садка тільки для того, щоб навчити спілкуватися. Це хибний хід, що веде лише до посилення тривоги. Нервова, несадівська дитина першою потрапляє в цапи-відбувайла. Крім того, питання про те, що дитині буде легше жити, якщо вона вчасно відчує на своїй шкурі не тільки любов своїх рідних, а й усі побічні ефекти колективу, дуже й дуже суперечливий (адже не для в'язниці ми ростимо його, зрештою). То навіщо ж ламати незміцнілу психіку непотрібними випробуваннями? Але якщо вже так сталося, що дитина потрапила в біду, сидіти склавши руки в очікуванні, коли її “обтішить життя”, не можна. Потрібно діяти.
Що робити? З'ясуйте усі подробиці інциденту. Поговоріть із вихователем та попросіть допомоги. Якщо змін не відбувається, самі підійдіть до кривдника і, відвівши його убік, зробіть йому навіювання (ця міра буває набагато дієвіша, ніж розмови з батьками кривдника). Завжди будьте на стороні своєї дитини, навіть якщо вона трохи перебільшує конфлікт (на що тільки не підеш, щоб ухилитися від саду!). І будьте готові перевести малюка до іншої групи. Якщо ж ви зрозуміли, що справа не в ситуації, а у вашій дитині, яка не в змозі адаптуватися в дитячому колективі, зверніться до психолога.
Якості, необхідні нормальної адаптації у дитсадку: впевненість у собі, комунікабельність, допитливість, вміння ділитися, вміння дати здачі, найпростіші навички самообслуговування.
Якості, які можуть бути психологічним протипоказанням для дитячого садка: підвищена тривожність, низька самооцінка (у мене нічого не вийде), полохливість, сором'язливість, синдром “хвоста” (надмірна прихильність до матері), підвищена збудливість, істеричність.
Основні ознаки садівської дезадаптації: активне небажання відвідувати садок протягом 4-6 тижнів з першого дня, наростання агресивності, вікова деградація (просить соску, вимагає, щоб його носили на руках), поява невротичних ознак (енурез, кусання нігтів, задирок, волосся, страхи).
