На жаль, Петербург донині зберіг сумнівний титул «столиці російських комуналок», і тисячі городян змушені ділити дах із чужими людьми. Не завжди вдається створити та підтримувати з ними добросусідські відносини. Повсякденне життя перетворюється на киплячий котел пристрастей, нетерпимості та нерозуміння, причому нікому не потрібний. То як же вижити в такому «комунальному раю»?
Важко очікувати, щоб усі сусіди були однакового віку, мали однакову освіту, а тим більше однаковий спосіб мислення.
Тому порада перша : вчимося поважати чужі звичаї, якщо хочемо, щоб поважали наші. Але не варто впадати в крайність: зайва відвертість про свої внутрішньосімейні чи робочі справи не у всіх сусідів викличе у відповідь. Частіше відбувається навпаки, навіть якщо вони – сусіди, з якими прожито чимало років.
Рада друга . У комунальній квартирі, як на міжнародній арені, стосунки будуються на засадах взаємної поваги та невтручання у внутрішні справи. Тому не пліткуємо про сусідів у колі знайомих, не обговорюємо їхні дії, не коментуємо вчинки. Тому не личить хизуватися своєю освітою, що напевно свідчитиме лише про прогалини в ньому, ні до чого і рвати на собі майку з криком: «Ми інститутів не кінчали!». Не в тому полягає гідність людини. Тільки так можна створити в спільній квартирі нікого не обтяжуючу обстановку мирного співіснування.
Рада третя . Особливої акуратності у відносинах вимагає ситуація, коли наші сусіди не належать до національної більшості, що утворює країну. Якщо сусід за національністю – українець, то не слід походжати за звичаями «хохлів». Моя покійна бабуся в таких ситуаціях примовляла: «Аби людина була хороша!», привчаючи мене судити про людину не за її національною приналежністю, а за моральними якостями.
Порада четверта . Навіть добросусідські стосунки не дають вам права користуватися без попиту чужим посудом на спільній кухні, входити без стуку до сусідської кімнати та дозволяти собі інші «милі дрібниці», з яких складається комунальне життя. Наприклад, користуючись ванною в годину пік, потрібно пам'ятати, що й інші поспішають не менше вашого. Навіть дуже хороші взаємини із сусідами не є виправданням появи у місцях загального користування у напіводягненому вигляді. Не годиться виставляти меблі, що відслужили свої, в загальний коридор або на кухню; хочеш – не хочеш, а посуд мій частіше, щоб не захаращувати раковину; не варто прикрашати місця загального користування вивішеною на просушування білизною, перетворювати балкон на пляж, та багато іншого.
Порада п'ята . Так уже повелося, що вхідний, незалежно від віку, статі та положення, вітається першим. Краще повторитися з привітанням, ніж залишити когось без уваги. Від вас не вбуде, а у сусідів не буде дрібниці «перемивати кісточки» за вашою спиною.
Порада шоста . Тиснете в зародку навіть тінь бажання зробити дрібну пакість сусіду. Таке бажання є найвірнішим шляхом перетворити своє життя на різновид пекла на землі. Міжусобна війна з сусідами на побутовому ґрунті з використанням дрібних диверсій та інших пакостей, витоки якої незабаром забудуться всіма конфліктуючими сторонами, не принесе перемоги нікому. Інфаркт, депресію, нервове виснаження, лікарню – так. Перемогу – ні! Трохи терпіння, одна-дві невеликі поступки – і спільне життя знову стане можливим. Причому всі організаційні квартирні питання (час користування кухнею та ванною, чергування по прибиранню загальних місць та інші побутові «радощі») слід обговорювати заздалегідь, щоб кожен мешканець чітко уявляв свої обов'язки і сумлінно їх виконував.
Рада сьома. Маленькі діти зазвичай завдають чимало клопоту не лише батькам, а й сусідам. Тут нічого не вдієш – всі діти розробляють свої легені, не турбуючись про те, чи подобається це заняття присутнім. Дітям, квітам життя, прощається багато, але й наглядати за їхньою поведінкою у комунальній квартирі мають насамперед батьки. Хоча б тому, що поради щодо виховання та заспокоєння сусідських дітей навряд чи будуть сприйняті адекватно. Сусіди і без ваших порад почуваються незручно, чи не краще не нагадувати їм про це ще раз? Взагалі над проблемою шуму варто подумати серйозно. Шум – головний подразник сусідських нервів. Особливо важливо оберігати тишу в пізні вечірні години.
Нерідко приводом для оголошення комунальної війни є домашні тварини. Слів немає, красень різеншнауцер, граціозна такса або сіамська кішечка – предмет вашої гордості та всіляких турбот. Але ж треба зважати і на інтереси сусідів! Порада лише одна: тварин можна тримати в комунальній квартирі лише за згодою всіх сусідів.
Життя в комунальній квартирі мимоволі привчає бути уважним до побутових дрібниць. Те, що інший допускає в окремій квартирі, неможливо зробити в комунальній. Але навіть знаючи в тонкощах усі правила гуртожитку в комуналці, не всім і не завжди вдається «вжитися» із сусідами. Тому ще сильніше хочеться мати окреме житло! Можемо тільки побажати, щоб ваші мрії справдилися швидше, а до того часу… дотримуйтесь правил гуртожитку! >
