Якщо запитати будь-якого з батьків, чи потрібно хвалити дитину, відповідь буде ствердною. Начебто це природний процес, адже навіть похвала, адресована дорослій людині, надає сили та енергії для здійснення певних вчинків у майбутньому. А відсутність похвали призводить до занепаду бажання щось робити і робити.
Межі похвали
Перші роки життя малюка пов'язані з пізнанням навколишнього світу та освоєнням нових для себе навичок та умінь. Кожна нова і неопробована справа приносить дитині задоволення і викликає інтерес, наприклад, бажання помити посуд або провести прибирання. Дитина робить це, в першу чергу, для себе, не намагаючись догодити батькам або сподобатися їм. А батьки, у свою чергу, кожен новий крок дитини сприймають з розчуленням і прагнуть похвалити, коли в нього щось виходить. І малюк дуже швидко вчиться зіставляти дію та похвалу. Через якийсь час похвала стає основним спонукальним мотивом для здійснення вчинків.
Дитина зростає, і батьківські вимоги також зростають. І отримання похвали з боку батьків для дитини вже пов'язане з більш важкими та відповідальними справами. Певного моменту батьки просто перестають його хвалити. Не отримуючи заохочення, дитина втрачає мотивацію до здійснення нових дій. Відповідно, знижується потреба у навчанні та пізнанні світу.
А залежність у похвалі зростає і міцніє, і рано чи пізно ваше чадо зіткнеться із ситуацією, коли його ніхто не хвалитиме. Наприклад, школа, де ваша дитина буде однією з багатьох, або інститут. Це може спричинити виникнення стресової ситуації, а в найгіршому варіанті — дитина втратить сенс життя.
Шкідливість порівнянь
Дуже часто батьки, намагаючись мотивувати малюка на вчинення дій чи досягнення певних успіхів, порівнюють його вчинки з вчинками інших дітей. На думку батьків, це має викликати почуття сорому та змусити дитину тягнутися за більш успішним товаришем. Але насправді будь-яке подібне порівняння залишає слід у душі дитини, бо сприйматиметься ним як закид.
Адже не варто забувати, що кожна людина, і дитина зокрема, індивідуальна і має свій набір хороших якостей. Непотрібне порівняння може просто знецінити всі старання та успіхи дитини, яка просто перестане докладати зусиль для досягнення поставленої планки, бо вважає, що хтось все одно зробить краще. Протиставлення призводить до прояву хворого суперництва, яке може закінчитися повною відмовою від тих видів діяльності, в яких дитина не може досягти успіху.
Хвалити по-іншому
Ніхто не каже, що треба відмовитись від похвали. Але слід пам'ятати, що похвала несе в собі функцію мотивації, тому правильна похвала повинна відноситися не до особистості в цілому, а до конкретної дії, щоб спонукати дитині бажання надалі вдосконалюватися в її виконанні. Саме така похвала дає почуття зізнання з боку батьків і зберігає подальшу потребу у пізнанні навколишнього світу та самовдосконалення.
Похвала може служити лакмусовим папірцем, який продемонструє дитині, що саме певні її вчинки викликають позитивні емоції дорослих.
