Підліток – напрочуд незручний об'єкт для виховання. Він не любить, коли йому читають довгі нотації, та й взагалі не терпить зауважень та повчальних порад. Підліток упевнений, що сам все знає, сам усе вміє.
Він сердиться, якщо з ним сперечаються, не зважає на думку дорослих, дерзить і легко ображається. Йому буває тісно в сімейному колі, нудно серед буденних розмов, він тягнеться до піднесеного, до вищої справедливості, але не вміє поєднувати філософські міркування про високе з буденним…
Підлітки конфліктні як з дорослими, а й зі своїми однолітками. У підлітковий час відбувається бурхлива перебудова всього організму, і в дитини може спостерігатися іноді пригнічений стан, його можуть мучити головний біль, прискорене серцебиття.
Не чекайте від підлітка ідеальної поведінки – дорослі для нього часто перестають бути кумирами. Він намагається шукати спілкування з однолітками і, якщо його кривдять, легко залишає будинок, який йому в цей тривожний підлітковий час особливо потрібний. Будинок – це його укриття, тут він має бути впевнений у батьківському коханні та розумінні. Не женіть своїми докорами, претензіями, образами дитини з єдиного її укриття на вулицю, Ви ризикуєте виштовхнути його в зграю таких же, як він, гнаних підлітків, з непередбачуваними наслідками.
У підлітковому віці діти особливо прискіпливі до рідних, з якими постійно контактують.
Як спілкуватися з дітьми в підлітковому, перехідному віці, коли вони ще не дорослі, але вже й не маленькі?
Постарайтеся уникати звернень, що містять звинувачення, образи чи осуд: «Ти нікого не поважаєш», «Скільки тобі можна нагадувати?», «Ти знову ввімкнув без дозволу комп'ютер?», «Ти сядеш нарешті за уроки?».
Найчастіше зустрічається приклад сімейних розбіжностей і невдоволення, коли підліток включає в повну гучність музику, телевізор чи хоче робити уроки – одним словом займається тим, що йому подобається. Гучний звук Вас дратує, і особливо обурює те, що дитина так чинить не вперше, і хочеться негайно її осадити.
Від того, як Ви звернетеся до підлітка, залежить його реакція: він може образитися, відповісти грубістю або зрозуміти Ваш стан та піти на поступки. Спробуйте поговорити з ним від першої особи або від третьої, уникаючи включати в розмову його поведінка: «Мене (тата, бабусю, дідуся) стомлює гучна музика», «Мене (тато, бабусю, дідусь) турбує ставлення дітей до уроків, неприємно дивитися на тих, хто тиняється без діла».
Питання відсутності інтересу до виконання домашніх завдань особливе: якщо Ви бачите, що підлітку жах, як не хочеться сідати за «неприємні уроки», то постарайтеся прояснити його проблему. Можливо, він запустив навчання, зневірився у своїх силах, а може – це вина вчителя, який не вміє викладати цікаво, захоплено, що кричить на дітей. Подумайте, що Ви можете змінити на краще в даному випадку і не вимагайте від підлітка неможливого.
Слід враховувати, що з підліткового віку характерні підвищена збудливість і емоційна реактивність. У підлітка накопичений певний життєвий досвід, він починає усвідомлювати себе як особистість, відстоювати своє право на самостійність, проте вона легко може вживатися з навіюваністю. Підлітки можуть бути непослідовними, оцінюючи себе і оточуючих людей, тому вони можуть змінюватися і думку, і настрій, вони легко йдуть на розрив дружніх відносин.
У вихованні підлітка все ще має велике значення наслідування, проте воно найчастіше проявляється вибірково – об'єктом може стати хтось із рідних чи знайомих із привабливими для дитини рисами характеру. Підлітка легко підкорити, але ще легше можна втратити авторитет у його очах, у спілкуванні з ним потрібен особливий педагогічний такт.
Дуже добре, якщо Ви зміцнюєте самостійність дитини, але не забувайте про її поведінку вдома, у школі, у громадських місцях – аналізуйте, робіть висновки. Найголовніше – не будьте байдужими. Якщо підлітка у школі ображають, виганяють з уроків – з'ясовуйте причину, чи не пропустіть його депресію!
Навчіться активно слухати свою дитину, щоб допомогти їй порадою, якнайшвидше зняти стресову напругу, що виникла при спілкуванні в школі з вчителями або своїми однолітками. Якщо у дитини виникли проблеми, і Ви інтуїтивно це відчули, постарайтеся утриматися від негайних запитань чи запитайте: – Що у вас у школі сьогодні було цікавого?
Підліток, можливо, не одразу розповість про те, що його найбільше хвилює, ніж він стурбований, але, якщо відчує Вашу готовність у наданні психологічної допомоги, Ваша повага та дружелюбність, обов'язково розкриється, щоб скинути з себе вантаж, що причаївся у нього в душі.
Не треба випитувати загрозливим тоном, проводити розслідування: – Ти що, двійку одержав? Знову зганьбився? Що мовчиш? Відповідай, коли тебе питають! Я все одно дізнаюся! І не надумай обманювати – я тебе наскрізь бачу!
За таким розслідуванням може негайно наслідувати захисну реакцію: усамітнитися зі своїми проблемами і перервати надовго з Вами спілкування…
Якщо Вам важко утриматися від розпитувань, то постарайтеся замінити питання на ствердні: – Щось ти сьогодні не в настрої, синку!
Не поспішайте засуджувати поведінку підлітка, якщо він зізнається Вам, що ненавидить когось із учителів – можливо, образа чи образа дуже глибокі, і найправильніше – викликати емоційну розрядку. Можна навести абстрактний приклад: – Трапляється так, що вчитель образить бездумно і не вибачиться при цьому. Начебто хоче пожартувати, а виходить образа – можливо, і в тебе так сталося.
Якщо дитина розповість Вам про інцидент, що мучив його, то Ви допоможете позбутися йому від загнаної вглиб душі образи.
Ніколи не впадайте у відчай! Підліткові роки не завжди важкі, настають перерви, і Ви можете поступово звикнути до змін у дитині. У кожного вони відбуваються по-різному: в одних у дванадцять років діти доставляють тільки радість, а в тринадцять грубять і замикаються, в інших навпаки, але, зазвичай, важкі роки чергуються з приємними.
Якщо у батьків вистачить витримки та мудрості не відштовхнути підлітка, приймати і любити таким, яким він є, то після шістнадцяти років у домі пануватимуть довгоочікуваний мир та гармонія.
Бережіть своїх дітей, не кривдіть їх і живіть щасливо!
