Фахівцями відзначено, що періоди вираженої агресивності дитини, що порушують її гармонійні відносини з оточуючими і які спостерігаються в процесі нормального афективного розвитку, збігаються з переживаннями вікових афективних та особистісних криз.
Криза трирічного віку відзначена агресивною поведінкою, капризами, негативізмом, упертістю, норовливістю, свавіллям, знеціненням дорослих, протестом і навіть бунтом і прагнення деспотизму.
Негативізм – це такі прояви в поведінці дитини, коли вона не хоче зробити що-небудь тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих, тобто це реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих.
Упертість – така реакція дитини, коли вона наполягає на чомусь не тому, що їй це дуже захотілося, а тому, що вона це зажадала, тобто реакція на своє власне рішення.
Строптивість носить, на відміну негативізму, безособовий характер. Вона спрямована проти норм виховання, встановлених для дитини.
Свавілля полягає у прагненні дитини до самостійності. Спостерігається самостійність у намірі, лише у зачатку.
Знецінювання дорослих проявляється, наприклад, якщо мати почула від дитини на свою адресу лайливе слово.
Протест-бунт виливається у часті сварки з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, ніби дитина перебуває у стані війни з оточуючими, у постійному конфлікті з ними», – писав Л. С. Виготський.
У сім'ї з єдиною дитиною зустрічається прояв деспотизму . Дитина демонструє деспотичну владу по відношенню до всього навколишнього і вишукує для цього безліч способів.
У період кризи трьох років відбувається те, що називають роздвоєнням. Тут можуть бути конфлікти: дитина може лаяти матір, іграшки, запропоновані в невідповідний момент, вона може їх ламати зі злістю. Відбувається зміна афективно-вольової сфери, що вказує на збільшену самостійність та активність дитини. Тенденція до самостійної діяльності знаменує собою те, що дорослі не закриті для дитини предметом і способом поводження з нею, а як би вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій та відносин у навколишньому світі.
Феномен «Я сам» означає як виникнення зовні помітної самостійності, а й водночас відділення дитини від дорослої людини. Внаслідок такого відділення дорослі ніби вперше виникають у світі дитячого життя. Дитячий світ зі світу, обмеженого предметами, перетворюється на світ дорослих людей.
Ще недавно дитину носили на руках, і ось тепер вона зустрічає суворих дорослих, які не піддаються управлінню.
Завдання батьків – допомогти своїй дитині у цей період життя. Повірте, йому не так легко, як може здатися на перший погляд, набагато важче. Ви доросла людина і можете впоратися зі своїми емоціями, дитина – ні.
Ваше завдання навчити його робити це для полегшення подальшого спілкування, для існування в соціумі, в суспільстві. Ні заборонами, ні окриками, ні смикуваннями, ні погрозами, ні ляпанцями неможливо змусити малюка поводитися пристойно.
Тут метод “клин клином” категорично не допустимо! Якщо мама сама показує малюкові такий приклад, якщо малюк бачить, що батькам дозволено поводитися агресивно, то на яку реакцію ви чекаєте від нього?
