Перший навчальний рік – це досить важкий період не тільки в житті дитини, яка повинна перекваліфікуватися з дитсадкового малюка в першокласника, але і для його батьків. Для одних шкільні труднощі проходять непомітно, а іншим вони приносять чималий клопіт.
Переступивши поріг школи, ваша дитина автоматично нагороджується незвичними їй обов'язками. Тепер потрібно бути пунктуальним, серйозним, дисциплінованим, акуратним, відповідальним та розумним. Якщо ваше маля не готове до всіх цих змін, то стресового стану не уникнути. Для того, щоб адаптаційний період пройшов якомога гладкіше і безболісні, батькам потрібно психологічно підготувати і себе, і дитину.
Психологічна підготовка
Поясніть дитині, що вона йде до школи, щоб навчатися. А коли будь-яка людина навчається, то у неї не відразу все виходить і помилки припустимі. Розкажіть, що не потрібно плакати чи ображатись на вчителя через позначки. Просто потрібно старатися і в результаті обов'язково все вийде. Якщо дитина все-таки з чимось не справляється, то не демонструйте відкрито своє невдоволення і тим більше не порівнюйте його з іншими дітьми. Це може призвести або до озлоблення, або сформує невпевненість у собі.
Заздалегідь привчіть дитину тримати у порядку свої речі. Адже вміння організувати своє робоче місце – це запорука успішного навчання. Придбайте вашому малюку письмовий стіл, олівці, ручки, зошити тощо. Потім оголосіть, що тепер це все його особиста власність, а отже, і за порядок на столі він теж повинен відповідати особисто.
Переконайтеся, що ваша дитина має інформацію, яка допоможе їй не загубитися. Перевірте, чи знає він своє повне ім'я та прізвище, домашню адресу, імена батьків та домашній номер телефону. Це допоможе зорієнтуватися у разі непередбаченої ситуації. Потихеньку виховуйте в дитині самостійність. Не потрібно постійно оберігати його від труднощів і все подавати на блюдечку. Дайте йому можливість самому зайняти чергу в магазині, а може навіть зробити перші покупки або елементарно запитати у перехожих: «Як пройти до зупинки?».
Долучайте своїх дітей до посильної роботи в будинку, визначивши їхнє коло обов'язків. Тільки не потрібно змушувати допомагати, краще сказати так: «Який ти у нас уже дорослий, ми навіть можемо довірити тобі пропилососити квартиру чи зробити щось інше». Не забудьте похвалити помічника після виконаної роботи. Такий підхід, безперечно, підніме самооцінку першокласника і додасть впевненості у своїх можливостях.
Обов'язково навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Відвертість та довірчі відносини дуже важливі. Обговорюйте з ним конфліктні ситуації, цікавтеся його думкою та його способами виходу з цих ситуацій. І, звичайно ж, якщо він не має рації в чомусь, пояснюйте, чому ви так вважаєте і як би ви вчинили на його місці.
Якщо дитина вас зовсім не слухається і дратує своїми вчинками, намагайтеся не кричати на неї, а спокійно повідомите її про це. Тільки не лайте його за поведінку, мовляв: «Ти поводиться погано, ти повільно одягаєшся, ти не намагаєшся і т.д.» Це звучить як звинувачення. Краще розмовляти приблизно так: «Мені не дуже подобається, що ти повільно одягаєшся, в результаті ти можеш запізнитися до школи».
Постарайтеся мотивувати свого малюка до успіхів у навчанні та хорошій поведінці. Обов'язково виявляйте інтерес до кожного шкільного дня, розпитуйте все у подробицях. Хваліть його за хороші позначки і, звичайно ж, не забувайте про символічні призи або подарунки.
Не треба забувати і про те, що першокласнику потрібна не лише психологічна, а й фізична адаптація. Багатьом дітям, особливо тим, які не ходили до дитсадка, дуже важко звикнути до шкільного режиму.
Фізична підготовка
Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Для цього складіть разом з ним розпорядок дня та стежте за його дотриманням. Визначтеся, скільки вам потрібно вставати вранці, щоб встигнути зібратися, дістатися школи і не запізнитися. Після повернення зі школи дитина повинна пообідати і трохи відпочити, а потім робити домашнє завдання. Не варто відкладати виконання уроків на вечір, якщо, звичайно, батьки мають таку можливість. До вечора працездатність зменшується, а ймовірність помилок та помарок збільшується.
Крім того, батьки повинні стежити за тим, щоб першокласник спав щонайменше 10 годин на добу та повноцінно харчувався. Було б непогано ввести до раціону дитину достатньо фруктів та овочів, а також вітамінні препарати. У жодному разі не потрібно забувати і про фізичні вправи, про повноцінні прогулянки на свіжому повітрі. А ось перегляд телевізора краще обмежити, тому що в школі і так йде посилене навантаження на зір.
Перший клас – це свого роду перша сходинка у доросле життя, тому батьки повинні відвикати від того, що їхні діти маленькі, і ставитись до них відповідно.
Батьки першокласників мають бути готовими до того, що вони знову «сядуть за парту, як учні» разом зі своїми дітлахами. Навіть прості на перший погляд уроки виявляються складними, якщо стежити за їх виконанням, а критика вчительки у бік дитини сприймається на свій рахунок.
Виконання домашнього завдання разом із дитиною не лише втомлює дорослого, а часом і дратує. Мало того, що це рутинна робота, що повторює день у день, то ще іноді виникає бажання зробити це завдання швиденько замість самого учня і зайнятися власними справами. Як же бути?
Домашнє завдання
З самого початку не практикуйте робити уроки з дитиною або тим більше за неї. Ви ризикуєте повісити на це ярмо на найближчі кілька років. Діти дуже швидко звикають до того, що вони роблять домашнє завдання з кимось із дорослих і в майбутньому не хочуть бути самостійними. Озвучте, що потрібно зробити, і займайтеся своїми справами, даючи цим дитині попрацювати самому. Якщо він просить про допомогу, то, звичайно ж, допоможіть і роз'ясніть, що до чого. І пам'ятайте, що відповідальність за помилки має лежати на плечах учня, а не його батьків.
Привчайте дитину не відволікатися під час домашнього завдання. Простежте, щоб телевізор під час уроків був вимкнений, інакше дитина весь час перемикатиме свій погляд з зошита на екран і наробить купу помилок. Поставте на робочому столі склянку води або соку, яблуко або печиво, щоб дитина не мала приводу бігати на кухню і відволікатися від занять. Якщо ж ви бачите, що у нього щось не виходить і він нервує, переключіть його увагу на щось інше. Ось побачите – через пару хвилин малюк заспокоїться і буде готовим продовжувати роботу далі.
На думку вчителів, найскладнішим заняттям для першокласника є лист. Тому приділіть йому найбільше уваги. У цій справі головне – набити руку. Крім прописів, які ставить вчитель, пишіть додатково. Запропонуйте своїй дитині написати листа, наприклад, Діду Морозу, якщо він ще в нього вірить, і скажіть, що треба дуже постаратися і писати красиво, інакше той нічого не розбере. У жодному разі не варто засмучуватися, якщо у вашої дитини виходять відверті каракулі. Підтримайте його та скажіть, що у вас самих виходило ще гірше. Згодом та практикою все вийде!
Починати робити домашнє завдання краще з нескладних предметів, тому що їхнє виконання дасть першокласнику заряд впевненості у своїх можливостях. Потім переходити до складніших уроків, а насамкінець, коли працездатність наближається до нуля, зробити останнє легке завдання. В результаті такого розподілу навантаження вашій дитині здаватиметься, що їй легко дається навчання.
Коли домашні уроки зроблено, не забудьте зібрати портфель на завтрашній день. У жодному разі не робіть це за вашу дитину. Ви лише можете трохи проконтролювати процес, перебуваючи поряд. Якщо учень забув покласти якийсь підручник, не кладіть його. Нехай він прийде на урок і зрозуміє, що потрібної книжки немає і звинувачувати в цьому, крім себе, немає кого. Тоді наступного разу він буде уважнішим.
Окрім іншого батькам першокласника обов'язково потрібно налагодити контакт з його вчителем, знайти з ним, так би мовити, «спільну мову».
Контакт із учителем
Щоб бути зразковими, батькам необхідно обов'язково відвідувати всі батьківські збори, частіше цікавитися успіхами дитини, прислухатися до рекомендацій вчителя щодо виконання домашнього завдання, приходити до школи без запізнень, брати участь у житті класу як морально, і матеріально тощо.
Важливо навчитися вислуховувати та правильно сприймати зауваження та критику з боку вчителя. Вислухавши зауваження, не поспішайте відразу ж лаяти свою дитину. Нехай він розповість вам, як він бачить ситуацію зі свого боку. Якщо в результаті ви з'ясували, що ваші методи виховання не збігаються з методами вчителя, то залиште все як є, але в жодному разі не критикуйте дитини педагога. Якщо ж зауваження справді слушні, то дотримуйтесь рекомендацій викладача.
Постарайтеся також не ображатись на критику. Деякі батьки все сказане вчителем сприймають на свою адресу і навіть звинувачують себе за те, що їхня дитина кострубато пише або погано вважає. Не потрібно ототожнювати дитину із собою. Він – це не ви. Він зовсім інша людина, зі своїми недоліками та здібностями. Якщо мама чи тато першокласника були відмінниками, то це не дає жодної гарантії, що їхня дитина теж буде чудово вчитися. Будь-яка дитина індивідуальна і в чомусь талановита. І важливим завданням люблячих батьків та гарного педагога є саме виявлення цих талантів. Якщо це відбувається, значить, контакт із учителем відбувся.
Бути батьком – це титанічна праця. У зв'язку з цим хочеться побажати всім батькам першокласників сил та терпіння на довгі роки, щоб у результаті вони насолодилися радісними хвилинами щастя та гордості за успіхи своїх дітей.
