Іноді починає здаватися, що весілля — чи не найпопулярніша урочистість, яка поступається хіба що Новому році, і то лише тому, що її святкують усією країною. Тривала і дорога підготовка (іноді молоді вже розлучилися, але продовжують виплачувати кредит, взятий на весілля), нервову напругу, необхідність вибору та компромісів, справжні бажання та рамки, які встановлює бюджет. Процедура знайома багатьом, якщо не з власного досвіду, то з досвіду близьких людей або просто з чуток.
Весільне торжество тією чи іншою мірою регламентовано — є юридичні норми, національні традиції, є модні течії, численні запозичення з інших культур, є особисті уподобання та тиск з боку… Загалом більшість весіль досить типові — збори, викуп, реєстрація, прогулянка, банкет, деякі пункти у довільній послідовності.
Особисто у мене виникає справедливе питання: що з усього цього робиться для молодих, а без чого вони могли б запросто обійтися?
Найчастіше одним із основних орієнтирів у підготовці весілля виявляються зовсім не наречений та наречена, а гості. Скласти список запрошених виявляється далеко не так просто, як хотілося б. Не покличеш родичів, які живуть десь за Полярним колом, яких ти, можливо, навіть не бачив — може вийти погано і негарно, якщо на цьому наполягають усі інші родичі, яких ти бачиш значно частіше. Покличеш приятеля по інституту, але не виділиш місце для його дівчини, з якою ви не знайомі, а то й зовсім на ножах, приятель сумнівається, чи так він потрібен на вашому святі. Покличеш одного — інші образяться, а хтось із гостей, можливо, на дух не переносить когось із інших запрошених.
І молоді сидять, ламають голову, сперечаються, викреслюють імена, потім знову вписують, а бюджет заходу все розбухає, банкет стає все дорожчим, місць у лімузині все менше… Хоча, якщо бути до кінця відвертими, молодим хочеться розділити свою радість тільки з тими, хто їм по-справжньому доріг — а не ті нареченого.
Багато молодят виявляються заручниками власного весілля: мало того, що доводиться враховувати інтереси рідні та друзів, намагаючись їх приємно здивувати та якісно розважити, торжество перетворюється на необхідність комусь щось довести — і щоб сукня була не гірша, ніж у всіх, а краще — незручна, але дуже дорога; щоб кільця вражали уяву великою кількістю нехай невеликих, але все-таки діамантів; щоб не кожен на своїй машині плюс автобус-розвезення, а лімузин, в якому відносно зручно, тільки якщо вас троє.
У результаті хтось залишає все як є, терпить п'яних дядьків і чужих тіт, тоді як хтось інший запрошує всіх охочих долучитися до урочистостей у загсі, а замість дорогого банкету летить відпочивати на Кубу або навіть на Мальдіви. Адже ті, хто справді радий і щасливий привітати молодят, зроблять це і так, без обов'язкового годування та бійок. Все ж таки інші залишаються у своєму праві, але без шансу злегка розорити молоду сім'ю.
Перед тим, як з головою зануритися в не завжди такий вже приємний клопіт, слід визначитися, для кого влаштовується цей день, і чи так важливо витрачати тепер уже загальний бюджет на нікому непотрібні демонстрації замість того, щоб влаштувати собі свято в оточенні тільки рідних і улюблених людей, а то й наодинці один з одним десь у теплі. Ніколи не варто приносити своє щастя в жертву стереотипам та чужим бажанням!
