Навесні ми тільки й чуємо від чоловіків, як це здорово, що незабаром жінки знімуть джинси і светри і вдягнуться в короткі спідниці та легкі маєчки. У розпал літа ці громадяни ходять з такими особами, ніби спіднички, маєчки, голі коліна і глибокі декольте їх виключно дратують, а зовсім навіть не радують. Ми попросили нашого автора Андрія Лисичкіна висловити свою авторитетну чоловічу думку щодо нашого зовнішнього вигляду влітку.
– Тридцять три, – сумно повідомляє синоптик. “Тридцять три”, – з задоволеним виглядом повторюю я і йду приймати гарячий душ, після чого п'ю гарячий зелений чай.
Взимку мені завжди сумно. Також мені сумно восени та навесні. Усе через те, що десь там, високо, дали маху з моїм розподілом на землю. У дитинстві я мав грати на морському бережку, під спекотним сонцем, а не виглядати з-під ненависної кролячої шапки, міцно примотаної колючим шарфом. Температура за тридцять підвищує настрій, як ніщо інше. У спеку все яскравіше, смачніше, а головне, які влітку жінки… Загорілі, спекотні, палкі і обов'язково з ластовинням. Обов'язково.
Саме через свою теплолюбність не можу збагнути, як можна не любити літо, як не божеволіти за спекотними жінками? Виявляється легко. З чоловічих літніх невдоволень, вислуханих у курилці, у метро та на вулицях задушливої Москви, і з'явилася ця стаття.
Роздягнення
– Нічого собі, – бурмотить Антон і дуже штовхає мене в бік. – Глянь-но!
Повз нас пропливає потужне тіло, з одягу майже один ліфчик і трохи безформної тканини знизу. Все це коливається, звисає і з самовдоволеним виглядом пускається в подальший спітнілий рейс центром міста. Тітонька далеко не молода, одягти їй сарафанчик простий, і була б мила, симпатична дама. Погодьтеся, добре одягнена жінка краще, ніж погано роздягнена. Ну, або роздягнена не настільки…
Температурний градус діє гірше за алкоголь, і як результат різко знижується поріг самокритичності. “Не за фігурою і не за віком” – основне сезонне ускладнення. Боки життєрадісно випирають з-під коротеньких майок, стрінги задерикувато вискакують із шортиків, ліфчики в непривабливих ракурсах видно практично з-під будь-яких одягів.
Усі мої знайомі жінки вважають, що чоловіки найнеуважніші тварини у світі (дослівна цитата). Проте в офісі до мене вже підійшов третій колега і почав виливати душу, що він «тааке в метро бачив», і ну в подробицях описувати. Виявляється, ми не настільки неуважні, як вам здається.
Дихайте, не дихайте
Більше, ніж еротичний одяг та довгі ноги, нас заводить жіночий запах. Запах чистого тіла і поту – один із найпривабливіших. Для того, щоб відчути «свою» жінку, нам не потрібні довгі тижні та теорії британських учених. Ми й самі зрозуміємо, хоч як це парадоксально, по запаху. Найтяжчий злочин, який може вчинити жінка влітку, – вилити він флакон духів. Перед цим вона може намазатися полуничним лосьйоном, а руки вимити персиковим милом, що погано пахне. А потім добре пропотіти в метро. Ну і насамкінець зайти в один ліфт з кимось із представників роду людського. І сподіватимемося, що в юності невезунчик тренував дихалку не сигаретами, а підводним плаванням, і не дихати сорок секунд для нього – нікчемна справа.
Найчастіше від чоловіків я чую одну фразу: “Невже дівчата самі не помічають, скільки духів на себе вилили?”
Мені самому цікаво.
Шльоп-шльоп
Чпок-чпок, шльоп-шльоп, хлоп-хлоп…
– Ні, ну ти чуєш це? – обурюється хлопець. Ми стоїмо з ним на сходах, у курилці. Я навіть не знаю, як його звуть.
