«Люди зустрічаються, люди закохуються, одружуються…». Одружуються, проте, не всі. Якась кількість пар не дотягує до фінішної прямої, розпадається десь на півдорозі до вівтаря. А ще частина ще ближче – за два кроки.
Біжать з-під вінця, переважно нареченої. Хоча трапляється, що втікають і наречені. Незаплановані пагони у світовій весільній практиці – не рідкість. Тому і потрапили вони до об'єктиву голлівудських відеокамер. “Мотор!” – і поскакала на коні кіношна героїня Джулії Робертс у «Нареченій, що втекла». “Дубль такий-то!” – і поїхав на лімузині головний чоловік журналістки Керрі Бредшоу у повнометражній стрічці «Секс у великому місті». Але не про фільми. Мова про явище як таке.
Його офіційна назва – Cold Feet – синдром холодних ніг (звичайний симптом при стресах). А відбувається все приблизно так: одного з одружених (частіше наречену) раптом немов блискавкою вражає – «я роблю жахливу помилку!». Надумана думка застає зненацька і викликає паніку. Як за будь-якої стресової ситуації в кров викидається здоровенна порція адреналіну, руки-ноги холонуть, і виникає непереборне бажання рятуватися – бігти швидко, безперервно, куди очі дивляться. І новий бігун стартує.
Як американка Дженніфер Керол Вілбенкс (Jennifer Carol Wilbanks), наприклад. Остання, нікому нічого не пояснивши, втекла за чотири дні до свого весілля. Мало того, злякавшись вчиненого, вона ще інсценувала власне викрадення. А зробила це через широке розголос її безвідповідального вчинку: новина про таємниче зникнення нареченої просочилася в пресу, і жалісливі американці почали шукати втікачку всім світом (вірніше, усіма Штатами). Підключилося навіть Федеральне бюро розслідувань.
Коли вся правда про весільні втечі вийшла назовні, і громадськість дізналася, що причиною обману послужив синдром холодних ніг, Дженніфер відразу затаврували ганьбою. Чи жарт – обдурити всю країну? Бігай-бігай, та міру знай! Що дозволено Джулії Робертс, те дозволено простим американським смертним.
У нас нареченої втікають не так часто як в Америці і не так відчайдушно. Процедура укладання шлюбу в РАГС передбачає неодноразову явку для підтвердження рішучості. Плюс, паспорти здаються заздалегідь і заздалегідь «проштамповуються». Свідоцтво про шлюб до призначеного дня одруження теж готується заздалегідь. Тож молодята фактично заїжджають до РАГСу лише для того, щоб розписатися в отриманні документів. Навіщо тікати?
Крім того, гроші на організацію урочистостей вносять теж заздалегідь. Оренда кортежних автомобілів та приміщення в ресторані, частування для гостей, музичний супровід, оформлення та інше – все це виявляється вже оплаченим до заповітного дня. На те і існує передоплата, щоб клієнти не втекли, не розрахувавшись. А весільні витрати – це суми, як правило, значні; тут мимоволі задумаєшся: чи варто бігти?
Однак, справа навіть не в гальмуючому ефекті витрачених коштів і не наперед заповнених формулярах. Наші пари набагато відповідальніші щодо… церкви. Найчастіше вінчання відкладається на невизначений термін: поживемо, протестуємо наш шлюб – там буде видно. І тільки якщо в почуттях впевнені на всі сто, то після розпису в РАГСі новопопечене подружжя вирушає до церкви.
Проблема американських бігунів у тому, що їхня весільна церемонія починається в храмі. Або, згідно з традицією, священик запрошується до місця, де має відбутися весільне дійство. Відчуйте різницю: одна справа приносити шлюбну клятву в РАГСі і зовсім інша – у церкві чи перед її святим обличчям. Тут і виникають питання, від яких холоне кров і льодіють кінцівки. Богу не брешуть. До речі, синдром холодних ніг найчастіше називають ще вінчальною панікою.
На відміну від наших вітчизняних, кожен другий американський сайт, присвячений весільним і навколовесільним клопотам, порушує тему синдрому холодних ніг у тих, хто одружується. Проблему розглядають докладно, з різних боків. Дають практичні поради (розслабтеся, дихайте). Нерідко наводять рекомендації іменитих психологів (задайте один одному такі питання, проясніть такі моменти, максимально докладно обговоріть спільне майбутнє). А іноді тему втеч навіть використовують як привід для ненав'язливої реклами: «Якщо на вас розкішні весільні туфлі марки «Х», то пам'ятайте – вони спеціально створені для того, щоб ви могли в них блищати і по-королівськи виступати. Весільні туфлі марки «Х» не для вульгарного бігу з перешкодами по пересіченій місцевості».
Що ж, залишається тільки порадіти, що в нашому «Тридев'ятому царстві» все відносно спокійно і випадки втечі з-під вінця не набули катастрофічного масштабу. Однак варто пам'ятати, що мода на весільну втечу, що ненавмисно просувається кінематографом і Мас-Медіа, цілком може перекинутися і на нас.
Порада та любов усім, хто йде до вівтаря! І теплих вам ніг.
