Зізнаюся, я абсолютний невдаха у спілкуванні з жінками. Мені в тисячу разів комфортніше спілкуватися з найнеприємнішим начальником-чоловіком, неприступним чиновником, приблатненим пацаном з підворіття, ніж із колегою жіночої статі, власною дружиною, мамою чи дочкою.
Чоловіків я розумію з півслова або взагалі без слів, як вони мене. Мені не треба з піною біля рота їм щось доводити, підбирати потрібні, акуратні слова, вгадувати настрій. Досить сказати, як є: в чому проблема і як ти бачиш її вирішення. І тобі скажуть, правий ти чи ні, з чим ти просто погодишся чи ні.
Але щодо жінок, то це зовсім інша комедія — вірніше трагедія: можна їй наводить аргументи, факти, говорити про те, що сонце світить, а вода мокра, щоб жодне зі сказаних тобою слів не було почуте. А все просто тому, що тон їй твій не сподобався чи, наприклад, у неї «не той» настрій.
По-перше, жінки не вміють сприймати критику. Ні конструктивну, жодну. Цілком. Зважитися покритикувати жінку — все одно, що оголосити їй війну або сказати їй чесно, що вона товста. На роботі вони будуть тужитися, вдавати, що вони такі просунуті та обома руками за конструктивну критику, що навіть вдячні вам за те, що ви вказуєте їм на помилки, адже конструктивна критика дозволяє рости над собою, розвиватися тощо.
Але знайте, що в той момент, коли ви наважитеся сказати не те, що вона хоче чути, а чути вона хоче тільки дифірамби на свою адресу, як та ворона в байці Крилова, і що вона робить щось неідеально, вона вас від душі і щиро зненавидить. Втім, у чоловіків із цим теж є проблема, бо може зачіпати вже не її почуття ідеальності та досконалості, а його почуття професіоналізму та амбітності, хоча йому набагато легше визнати, що він неідеальний і навіть десь розгильдяй, ніж їй.
По-друге, всі жінки створені якимсь таким чудовим чином, що одна з одною вони шукають згоди та спільних точок дотику (знаменитий жіночий колективний розум і солідарність), разом дружать проти когось чи намагаються перемогти його ж. А от із чоловіками, навпаки, роблять все, щоб йому суперечити, протистояти і не погоджуватися якщо не в усьому, то багато в чому.
Погодьтеся, якщо ви відверто не лестите, не робите якийсь безглуздий комплімент або не кажіть їй щось, що на йоту глибше за банальні побутові справи або міжстатеві відносини, її перша реакція на вашу думку, позицію чи висловлювання є незгодою, протиріччям чи обуренням. Сказати відразу «ні!» — це як бонтон, і набагато правильніше, ніж одразу сказати «так!», навіть якщо дуже хочеться. Адже треба ж поламатися, набити собі ціну, щоб потім спустити вітрила перед тим, кому ти всіма фібрами та зябрами весь цей час доводила «ні!», «ні!» і «ні!»… «ТАК!»
Скажіть щось, що хоч якось не узгоджується з загальноприйнятими підвалинами, нормами, правилами приготування страв або господарювання, як ви відразу викличте щиру нелюбов до себе (від любові до ненависті один крок — це саме про неї). Ну, чи, навпаки, захоплення, якщо жінка бунтарка, наприклад. Вона мало що зрозуміє з ваших бунтарських промов, але зверне увагу на вашу непересічність і харизматичність.
По-третє, дискутувати з жінкою і тим більше намагатися довести їй, що вона в чомусь хоч трохи неправа, отже, метати бісер і ганятися за вітром. Так звана «жіноча логіка», а вірніше, відсутність логіки, яка замінюється емоційним натиском, багатомовністю, непослідовністю та бажанням бути правою у всіх випадках, навіть тоді, коли вона каже «Ну добре, я не права», справді існує. І не має значення, депутат, вчений чи логік така жінка. Депутат, науковець та логік вона — у другу чергу. А в першу – завжди жінка. Чим, до речі, внутрішньо дуже пишається. Тому що логік – це покликання, а жінка – це природа.
Намагатися переконати жінку в чомусь, якщо їй просто несимпатичний ваш ніс або вона просто звикла думати — а вірніше повторювати — інакше практично і теоретично неможливо. Змусити згорнути з наміченого курсу — вийти вдруге заміж, на зло першому чоловікові, або правдами і неправдами вибити квартиру, наприклад, — як змусити носорога, що набрав швидкість. Причому своєю носорожою настирливістю більшість жінок дуже пишаються, як пишався б чоловік умінням поступатися і не брати участь у суперечках із жінкою.
Змусити жінку погодитися з вами, якщо вона з якоїсь причини погоджуватися не збирається, як зґвалтувати її. Але варто в таких випадках просто змінити натиск на ласку, змінити тон і манеру, при цьому нічого не змінивши у змісті, як дивишся – вона Єва Браун, і Гітлер для неї вже душка і аматор болонок.
По-четверте, якимось природним чудом-чуттям жінки переконані в тому, що чоловіки навколо створені для того, щоб їх використовувати у своїх, жіночих інтересах. Щоправда, таким терміном жіночу заповзятливість у чоловічий бік вони самі не обзовуть: слово надто грубе, негарне та правдиве. А правда для жінки – ворог гарного. Звідси були придумані «лицарі», «кавалери» та різного роду «справжні чоловіки».
Чи на роботі робити всілякі поблажки, чи додому після роботи підвозити, у шлюбі давати тягнути із себе гроші та жили — всі жінки внутрішньо солідарні, що мужика треба користувати та змушувати. Звідси ці міфи про ледарів, що лежать роками на дивані — насправді часто цілком нормальних чоловіків, які намагаються після важкого дня компенсувати втрату сил і жити в гармонії зі своєю природою. Ну і, звісно, тотальне нерозуміння жінкою чоловічої природи: що на дивані полежати йому необхідно, як моржу на лежбіщі.
До речі, жіночий талант витягувати і викачувати з мужика всі гроші заслуговує на окремий роман. Наприклад, цей дивовижний жіночий геній мати у своєму жіночому розпорядженні свої гроші лише для себе, коханої та красивої, а його гроші витрачати на двох. Або з року в рік дарувати йому шкарпетки та труси, а у відповідь чекати на машинку чи шубку. Виховувати, стимулювати та маніпулювати їм так, щоб їхній загальний дохід ставав більшим і більшим. За нього та на її рахунок.
При цьому робити так, що якщо він просвітліє, замислиться і збунтується, то він черствий, неуважний та егоїст. Сльозу пустити, від тіла відлучити, до мами піти… І ось, дивишся, він і приповз на колінах у витягнутих треніках, недолюблений і недогодований: добрий, справжній чоловік — користуватимемо тебе й надалі — ти зрозумів свою помилку? Ні — «мужики — козли, подрібніли, знайдемо собі іншого, справжнього»… Такого, яким легше буде маніпулювати. А не знайде, то й сама, дивишся, проясниться, замислиться, що так користуватися мужиками не варто, варто їх поберегти.
Звідси, до речі, жінки інстинктивно не люблять розумних чоловіків, які розуміють справжні жіночі цілі. Люблять ділових та хватких. Щоб лоба нижча, руки міцніші. Щоб ме-бе, слова якось важко пов'язував, орав з ранку до вечора, розумів щастя, яким вона його обдаровує. А не те, що сиськи у неї фальшиві та в голові вата.
Так, багато жінок, як і раніше, бачать свою роль саме у стимулюванні мужика для спільного блага. При цьому роль їх на цьому й закінчується: вона вертлява шия, він голова, руки, ноги і дупа.
Також дивовижна жіноча здатність здійснювати нерівноцінний за своєю цінністю бартер і надавати всякій нісенітниці майже космічне значення: я йому посміхнулася — і тепер він повинен дарувати мені квіти, цукерки, діаманти; я розділила з ним його самотність, а він сплатив вечерю за двох; я провела з ним ніч — і тепер він за труну життя мені завдячує. Скільки разів мені доводилося зустрічати жінок, які були переконані, що саме їхнє існування та присутність вже зобов'язує чоловіків робити подвиги заради них. А якщо не подвиги, то вчинки.
Ну, і звичайно, приголомшливе і стабільне за своєю глибиною і однодумністю жіноче резюме: якщо чоловік так думає (як описано вище), то він, звичайно, скривджений на жінок. Тому що бути не скривдженим і знати, як воно насправді, за жіночою логікою, неможливо: чоловіки, яких жінки часто обдаровують своєю увагою і ласкою, так глибоко мислити не повинні.
