Хороша звичка – одружуватися і виходити заміж за коханням. Молодята дружно заявляють, що кохають одне одного. Ну й гаразд, вірю. Двадцять років участі в шлюборозлучних процесах мою віру у все добре ніяк не примирили з реальністю всього поганого. Наведу типовий випадок розлучення, він, як завжди, починався з весілля.
Вона виходила заміж через ненависть. Дівчина мріяла евакуюватись від батьків, вона їх ненавиділа. Було за що. Батько – тихий алкоголік, мати – голосна істеричка. З такої сім'ї хотілося тікати, байдуже куди. Але дівчата люблять тікати заміж.
Коли життя не складається, дитячі казки нагадують кожній дівчинці, що має бути рятівник, який прийде і забере її з лігва дружної сім'ї істерички та алкоголіка. Почуття ненависті до батьків допомагало полюбити будь-яку особину чоловічої статі, яка має житлову площу, окрему від його предків. Така особина знайшлася швидко. Особина хотіла сексу, квартира була обладнана великим ліжком та трьома ящиками з пляшками, де містилася піна для укладання дівчат у ліжко – шампанське.
Вона його покохала відразу після першого сексу, оскільки він запропонував пожити тиждень у нього вдома, оскільки йому також сподобалося. Дівчина готова була прижитися у його квартирі на будь-яких умовах. Умови були прості: регулярний секс та веселощі на тиждень. Більше він не хотів. На прикметі вже була інша любителька тілесної дружби.
Але дівчата вагітніють швидше, ніж закохуються. У неї вийшло миттєво, ніж вона і втішила майбутнього батька. Від враження, зробленого такою новиною, молодик завдав дівчині тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило його бажання одружитися.
• Звичайно, не одразу. Спершу була заява про порушення кримінальної справи, потім усе врегулювали миром. У в'язницю хлопець не хотів, пішов до РАГСу.
Найщирішим почуттям до майбутньої дружини була ненависть. Адже так добре починалося його життя. Батьки купили квартиру, яка наповнилася шампанським та дівчатами. А тепер у квартирі сидить вагітна сволота, що означає кінець різноманітного сексу та веселощів.
Від своїх батьків він вислухав також багато неприємних слів. Мовчав, хитав головою і ненавидів. Але що вдієш, гроші для вирішення питання про припинення кримінальної справи давали вони, та й саме питання вирішували теж вони. Усі вирішували вони. У якому інституті вчитися, де купити квартиру, з ким одружуватися. Хто платить, той і виховує, а також ухвалює рішення.
• Це викликало люту ненависть двадцятип'ятирічного бовдура.
До речі, весілля теж влаштували батьки, щоби було – як у всіх.
Шлюб із ненависті відбувся успішно. Після висловлення згоди жити в коханні та інших труднощах, молодята окольцевались і поставили підписи під обіцянкою вічної любові. П'ять років вони мучилися щасливим сімейним життям. Іноді били одне одного. Після появи дитини удвох лупили його.
Батьки молодих впали у мляву ворожнечу, ділили онука, давали поради, як краще виховати чоловіка (дружину), розважалися іншими способами, прийнятими в таких випадках.
Одного чудового вечора сімейна пара вирішила, що, поки вони не вбили один одного, їм краще полюбовно розійтися. Полюбовно розійтися допомогла така обставина. Тихий алкоголік, тато дружини, курив у ліжку та спалив квартиру разом зі своєю дружиною. Сам помер за тиждень у лікарні.
Любовне бажання розлучення уперлося в матеріальні розбіжності. Дружина вимагала грошей на ремонт квартири, що згоріла, і погрожувала заборонити бачитися чоловікові з сином, а також хотіла регулярно отримувати аліменти в достатній кількості для безбідного життя. Чоловік і ладен був заплатити, але заробляти так і не навчився. Тому вирішили звернутися до суду, де й урегулювати розбіжності.
Після довгих судових засідань, які у мене відбивають віру у людство, рішення знайшлося просте.
Мама чоловіка, вона ж свекруха, дуже хотіла грати в бабусю і виховувати онука, тому винесла мозок своєму чоловікові – він же дідусь, – який погодився відремонтувати квартиру, що згоріла, і платити одинокій матері деяку суму грошей. Після чого відбулося розлучення з любові та повної згоди. І це ще добре все скінчилося.
Не завжди шлюб з ненависті закінчується розлученням з любові. Іноді він триває у боях та битвах все життя.
