Жінки наполегливі, хочуть знати – люблять їх чи ні. Тому часто ставлять це питання своїм чоловікам (і не своїм також) і хочуть чути правильну відповідь. Звідки така наполегливість?
Страх “А раптом мене не люблять?” є двигуном жіночої активності. Вони хочуть подобатися чоловікам, купують найдорожчий і наймодніший одяг, косметику, йдуть до хірурга і відрізають зайве, вимагають в інше місце вставити недостатнє, п'ють «чарівні» пігулки для схуднення. Ну, якщо нічого не допомагає, жінки йдуть до білих та чорних магів, щоб ті змусили не найкращу половину людства їх любити.
Жінки болісно та трепетно ставляться до віку. Він небезпечний. Роки забирають привабливість, а чоловіки віддають перевагу молодим і струнким. І це гидко. Страх мене не люблять штовхає на крайні заходи. Чоловіків починають купувати. Особливо це роблять у великих містах, де ніхто нікого не знає і не хоче знати. Тому й не засуджують.
Все частіше можна зустріти застарілих сорокап'ятирічних “ягідок знову” з молодими коханцями, іноді молодими чоловіками. Як правило, це хлопці з глибоких просторів російських містечок та сіл, які приїхали до Москви шукати фінансового щастя. Їм це щастя привалює у вигляді самотньої переляканої тітоньки, яка хоче щирого і чистого кохання в обмін на можливість проживати в її квартирі та харчуватися результатами її кулінарної чарівності.
А може, це кохання? Може. Ось М. Галкін став черговим володарем руки і серця велелюбної жінки, яка співає. Напевно, надовго. Принаймні всі попередні кавалери вважали саме так. Ну, а реальність ви самі знаєте.
Жінки за власний страх готові платити. Спершу тілом, потім грошима. Молоді дівчата перебирають хлопців та дружать із ними тілами. Часто не із сексуального маніяцтва, а щоб почути: «Я люблю тебе». І тоді страх на якийсь час відступає, можна жити далі. Чим старша жінка, тим важче залучати кавалерів для відлякування страху, що постійно мучить «А мене люблять?». Доводиться доплачувати. Включати коханців у свій бізнес, ділитися житловою площею, грошима.
Бачачи таку картину, я стаю феміністом. Принаймні починаю погоджуватися з деякими дивними твердженнями.
На жінку чоловік не повинен дивитися як на сексуальний об'єкт жіночої статі. Насамперед, вона – людина. Звідси не треба ніяких: проходьте вперед, давайте потримаю двері, ви так чудово виглядаєте і т.п.
Якщо в ній не бачу жінки, то двері собі потримає сама, компліменти можуть образити, адже в них йдеться про зовнішність, а не про якості особистості. Тому жодних компліментів жінкам! Через деякий час вони забудуть, що жінки перестануть хотіти чоловічої уваги. Чи стане актуальним питання «А ти мене любиш?» Дивишся, і страх зникне.
Не треба бажати тіла, треба насамперед цікавитись жіночою душею. Тіло скоро псується. Душа вічна. У міфології навіть занепалий ангел знав, чим правильно захоплюватися.
Почнеться рівне і чесне життя. Жодних загравань, переживань «як він мене оцінює?» А економія якась! Нехай розоряться косметологи та залишаться незатребуваними тонни силікону. Чоловіки перестануть звертати увагу на зовнішність та почнуть цінувати жінок виключно за особисті якості, як і чоловіків. За вірність слову, справжню дружбу, небагатослівність та підтримку.
“А раптом він мене не любить?” Яка дурість. Він вас цінує як справжню особу. Що ще треба?
Чи треба?
Звісно, жінки бувають різні, є самодостатні, сміливі, сильні. Їм неважливо, чи любить їх чоловік чи ні. Вони впевнені у собі. Тож їх люблять завжди. Про таких складають пісні, пишуть поеми, вигадують казки. І жодного страху немає. Просто щасливе життя.
