Завжди заздрила людям, які вміють гарно розлучатися. У мене поки що не виходить: мій перший хлопець і тепер періодично дзвонить нагадати, як він мене ненавидить, а другий пішов, як справжній російський мужик… забравши все, що подарував за рік стосунків. Я поговорила з більш-менш щасливими подругами, проаналізувала наші помилки і вивела п'ять правил мирного розставання.
1. Не намагатись одразу залишитися друзями.
Отже, головні слова сказані, шляху назад немає. Напевно, у одного з вас або в обох ще жива надія все повернути, ще свіжі образи, що пройшли. У цій ситуації сподіватися залишитись друзями відразу – просто смішно. Швидше за все це закінчиться невдалою спробою відновити стосунки або періодом псевдодружнього спілкування, яке поверне вас у результаті до того ж, чого втекли. Рвати так рвати – з вимкненим телефоном і без подальших з'ясування стосунків у соцмережах.
2. Не ображати насамкінець.
“Коли я іржав над твоїми жартами, я вдавав”, – у гніві кричить герой однієї американської комедії другу. А ми так робити не будемо, хоча б тому, що у відповідь можна почути дуже багато невтішної правди (чи неправди) про себе. А це величезний стрес та багато годин у кабінеті у психолога/на телефоні з подругою/ у пекарні.
3. Не говорити про нього гидоти за спиною.
Пригадується бородатий анекдот.
У лева дзвонить мобільник, він бере слухавку.
– Так, люба, – каже лев, – скоро буду. Що роблю? З биком пиво п'ю. Коли закінчимо? А ми вже майже закінчили – біжу за кілька хвилин. Що придбати? Ага, добре, обов'язково. Звісно, все куплю!
Лев кладе трубку, а бик сміється. Мовляв, як це так, тобі дружина подзвонила, а ти їй: так-так, уже біжу, куплю все. Не можеш, чи що, ляснути по столу кулаком: мовляв, я мужик, і все!
– Братан, ти не плутай, – відповідає лев. – У тебе дружина – корова, а в мене – левиця!
Ми – те, що ми вибираємо. Малоймовірно, що Справжня Леді зустрічатиметься «одноклітинним кривоногим чмошником», правда?
4. Не видавати його секретів.
Правда, було б неприємно, якби подружка Світлана дізналася вашу справжню думку про її рибний суп, сестра – про те, хто насправді зламав її улюблену вазу, а начальник – своє побутове прізвисько? Про такі маленькі вільності варто мовчати якщо не з християнського милосердя, то хоча б із прагматичних міркувань – компромат знайдеться на кожного.
5. Не намагатись повернутися.
Просто так люди не розлучаються. Напевно, була серйозна причина: зрада, обман, неповага, рукоприкладство, нудьга… Згодом тріщини стають лише глибшими. Згадайте, що змусило вас зробити такий серйозний вибір і йдіть далі.
Отже, головне, що треба пам'ятати, розлучаючись (зараз скажу щось банальне, кріпіться) – те, що життя на цьому не закінчується і завтра вам доведеться розгрібати наслідки сказаного та зробленого сьогодні. Ця проста до примітивізму істина чомусь із великим запізненням сягає багатьох, а шкода. Так чи інакше, адже приємніше мати ще одного хорошого знайомого, ніж ще одну історію з розряду «всі мужики – козли»…
