Усі подарунки повернуто, всі листи спалено, всі сльози виплакано. Знову на крило. Знову вільна. Кажеш собі, що коли станеться нове кохання, все неодмінно вийде.
Але – на жаль. Через деякий час ти починаєш помічати, що і нові відносини починають розвалюватися. І, нарешті, лунає оглушливий тріск. Не лякайся – це тріснули тебе по лобі ті самі граблі, на які ти вже неодноразово наступала.
Ілюзії
Людей, які нам подобаються, ми негайно наділяємо бажаними перевагами і не погоджуємося бачити їхні недоліки. Іншими словами, вішаємо на них тягар наших власних ілюзій. Чи варто потім дивуватися з того, що нам доводиться розчаровуватися? І чим більше ілюзій – тим сильніше розчарування. А тим часом у житті не буває випадкових зустрічей. Недарма китайці кажуть: «Ніхто тобі не друг, ніхто не ворог. Але кожен – вчитель».
Кажуть, що кожен, хто прийшов у наше життя, прийшов недарма. І якщо цей урок не засвоєний, він повторюватиметься знову і знову. Тобто обставини складуться так, що ситуація програватиметься та сама, але тільки з різними людьми. А в головних ролях, звісно, ти й старі граблі.
Хто винен
Винне твоє небажання/невміння глянути правді в очі і тверезо оцінити ситуацію. Зав'язуючи стосунки, добре б зрозуміти – чого конкретно ти чекаєш від людини, і чи може вона тобі це дати?
В одну з гірких хвилин життя добра людина мені пояснила: «Дивися, ось у тебе є кішка. Чого ти від неї чекаєш? Я здивовано підвела очі. Чого хорошого можна чекати від розпещеної кішки? А людина тим часом продовжувала: «Кішка може застрибнути на коліна, помуркотати. Може забратися на стіл і стягнути шматок ковбаси. Може зловити мишку. Але тапочок вона тобі подавати не стане, бо це – кішка».
Іншими словами – не можна чекати від людини більше, ніж вона здатна дати. Він не зможе стрибнути вище голови, так само як і кішка не подаватиме капці. І ображатися на це безглуздо.
Що робити
Розірвати колишні відносини, що не влаштовують тебе, і просто почати нові – це не означає автоматично перейти на новий якісний рівень. Тому що віз старих проблем як миленький потягнеться за тобою в нове життя. Відносини людей – це завжди пошук компромісів та питання великої терпимості. Однак і у своєму бажанні поступитися, пробачити і зрозуміти не варто йти «в мінус».
Якщо це гра в одні ворота, чи надовго тебе вистачить? А що робить твій партнер для збереження стосунків, чим він готовий пожертвувати? Входячи в образ «що нескінченно дає», ти сама автоматично визначаєш йому роль «що нескінченно бере». Найважче зберігати максимально нейтральну позицію, дозволити ситуації розвинутися, а людині – до кінця проявити себе.
Наступний важливий момент – це здатність не скочуватися в площину взаємних закидів і претензій, коли назріла ситуація, яка потребує вирішення. Варто пам'ятати, що, за великим рахунком, ніхто нікому не зобов'язаний. І все, що ми робимо, – добре чи погане, – ми робимо зрештою для себе.
Будь легкою
Ця легкість не має жодного відношення до кілограмів та дієт. Певна категорія громадян має багато претензій до життя. Їм усі завдячують, а вони – вічні жертви. Від їхнього нескінченного ниття кисне молоко і зводить вилиці. Але є у світі легкі люди. Вони гідні замилування. Вони сумують і сміються, переживають свої драми та трагедії, але при цьому, як не дивно, світяться. Не говоритиму, що це просто, але як же це здорово!
Розлучитися красиво
Розставання з коханими людьми – як випускний іспит. Розлучитися без докорів, відпустити без образ – елементи найвищого пілотажу у відносинах. Петля Нестерова. Якщо хочеться літати по-справжньому, доведеться вчитися. Адже завжди є привід сказати один одному «дякую» та «вибач».
Наше життя – низка зустрічей та прощань. Хтось залишається з нами надовго, хтось проходить із нами зовсім невеликий відрізок шляху.
Подякуємо ж кожному. Усміхнемося їм і… відпустимо. І ось на цьому самому етапі – на етапі розставання з людиною – цілком можливо заодно і розлучитися зі старими граблями.
І справді – навіщо нам вони?
