Вчені заявили про те, що гени, які управляють злиття статевих клітин, теоретично могли потрапити до клітин стародавніх предків людини за рахунок вірусів, які використовували їхні аналоги для того, щоб проникнути в організм.
Як зазначає Вільям Снелл, вчений з американського університету Меріленда, природою створено чимало способів, за допомогою яких одна клітина може зливатися з іншими. Найдавніший білок такого типу, який застосовують для розмноження безліч організмів на нашій планеті, за своєю структурою ідентичний молекулі, яку використовують віруси лихоманок Зіка або денге для того, щоб проникнути у клітини людського організму. Цілком можливо, що ця речовина в далекому минулому в первинному океані Землі існувала у великих обсягах.
Основна особливість не тільки багатоклітинних організмів, а й їх одноклітинних родичів полягає в їхньому вмінні розмножуватися статевим шляхом, за рахунок поєднання клітин та обміну генетичним матеріалом. У багатоклітинних організмах відбувається злиття спеціальних статевих клітин, одноклітинні організми просто зливаються між собою, утворюючи нові групи клітин, поділяючись на частини.
За словами Снелла, між вченими давно відбуваються активні суперечки щодо того, з якою метою виникло статеве розмноження. Більшість сучасних вчених-еволюціоністів упевнені в тому, що причина появи сексу була дуже і дуже простою – таким чином тварини отримали можливість значно швидше пристосуватися до появи нових інфекцій та паразитів, життєвий цикл яких є значно коротшим, ніж у багатоклітинних організмів. У той же час, вчені зовсім не знають, яким чином наші предки набули такого вміння.
Снеллу та його колегам вдалося знайти несподівану відповідь на це питання. Сталося це у процесі вивчення структури білка, який використовується яйцеклітинами та сперматозоїдами для злиття між собою. Вчених цікавила робота однієї й таких сполук, яку біологи назвали НАР2. Ця сполука є в клітинах одноклітинних організмів, деяких комах та водоростей, що може вказувати на наявність такого гена у всіх організмів з відокремленим ядром.
Згідно зі спостереженнями за малярійними плазмодіями, частина одноклітинних істот застосовують цей ген для проникнення у клітини людського організму. Це дозволило припустити, що під час сексу злиття клітин початковою функцією був.
Взявши цю думку за основу, дослідники провели порівняння між структурою НАР2 та іншими білками, які деякі патогенні та віруси застосовують для зараження клітин. Як було встановлено, за своєю структурою НАР2 виявився повністю ідентичним тим білкам, які використовуються вірусами, щоб проникнути всередину клітин, за винятком єдиної різниці у ключовій частині білка.
Після того, як вчені виправили цю невідповідність, ті клітини водоростей, які використовувалися для експериментів, втратили здатність розмножуватись статевим шляхом – вони продовжували зчеплюватися між собою, проте процес злиття завершити не могли. Таким чином, вчені зробили висновок, що здатність до розмноження статевим шляхом предкам людини випадково подарували віруси в процесі чергового витка розвитку та протистояння між собою.
Дане відкриття, крім пояснення еволюційного коріння сексу, за словами Снелла, має велике значення і викликає великий інтерес вчених і з практичної точки зору. Безліч збудників таких захворювань, як токсоплазмоз, малярій або сонна хвороба, використовують білок НАР2, і його блокування дозволить зробити людські клітини невразливими для проникнення цих паразитів. Більш того, блокування цього ж білка в яйцях комах допоможе зробити їх безплідними, а цю особливість, у свою чергу, можна використовувати у процесі захисту полів від великої кількості шкідників.
