Що саме робить чоловічу фігуру привабливою в очах інших людей? Масова культура десятиліттями просуває образ мускулистого атлета з широкими плечима, вузькою талією та рельєфним пресом. Цей V-подібний торс вважається еталоном мужності та сили. Багато чоловіків витрачають роки у тренажерних залах, прагнучи досягти цього ідеалу.
Однак еволюційна психологія підказує, що наші переваги при виборі партнера часто ґрунтуються на глибших, підсвідомих біологічних сигналах. Зовнішній вигляд, особливо статура, служить індикатором здоров'я, фертильності та загальної пристосованості. З цієї точки зору, надмірна м'язистість або, навпаки, худорлявість можуть бути не найоптимальнішими сигналами.
Вчені давно намагалися зрозуміти, які саме параметри чоловічого тіла є ключовими для сприйняття привабливості. Чи це індекс маси тіла (ІМТ), який відображає загальне співвідношення ваги і зростання? Або ж вирішальну роль грає співвідношення плечей і талії, що створює цей V-подібний силует? Нове крос-культурне дослідження ставить під сумнів усталені стереотипи.
Що приваблює жінок у чоловічому тілі?
Відповідь, як з'ясувалося, криється в іншому, менш очевидному показнику. Міжнародна команда вчених дійшла висновку, що наш мозок зчитує інформацію про здоров'я та привабливість чоловіка через кількість жиру в його тілі. Саме відсоток жиру, а не гора м'язів або ІМТ, виявився найсильнішим і найпослідовнішим предиктором фізичної привабливості.
У дослідженні взяли участь 283 особи з трьох абсолютно різних країн: Китаю, Литви та Великобританії. Учасникам, серед яких були як чоловіки, так і жінки, показували 15 зображень чоловічих тіл. Ці зображення були створені на основі реальних DXA знімків, що дозволило точно контролювати параметри. Особи на знімках були розмиті, щоб унеможливити їх вплив на оцінку. Тіла на зображеннях варіювалися за двома ключовими показниками: відсотком жиру (від 5,9% до 37,2%) та співвідношенням плечей до талії.
Результати виявилися разючими та послідовними для всіх трьох культур. Найбільш привабливими були визнані чоловіки із відсотком жиру в організмі приблизно від 13% до 14%. Цей рівень відповідає тому, що вважається метаболічно здоровим показником. Тіла з дуже низьким (надмірно «сухі») та дуже високим відсотком жиру оцінювалися як значно менш привабливі.
А як інші показники? Індекс маси тіла (ІМТ) теж грав роль: найвищі оцінки отримали чоловіки з ІМТ у діапазоні від 23 до 27, що класифікується як нормальна або трохи надмірна вага. Це говорить про те, що помірна маса тіла, а не екстремальна худорлявість, сприймається як найбільш бажана.
Найбільшим сюрпризом став вплив співвідношення плечей до талії. Всупереч поширеній думці, цей показник виявився набагато слабшим і непослідовним фактором. У Китаї та Литві він взагалі не мав статистично значущого впливу на привабливість після врахування відсотка жиру. У Великобританії він був значним, але все одно поступався за важливістю кількості жирової тканини.
Ці висновки кидають виклик культу “ідеального” м'язистого тіла. Вони припускають, що з погляду еволюції спостерігачі чутливіші до ознак здоров'я та помірного рівня жиру, ніж до демонстрації м'язової сили. Помірний рівень жиру (адипозності) служить сигналом про хороший гормональний фон (рівень тестостерону та естрогену), репродуктивне здоров'я та довгострокову життєздатність, у той час як крайнощі можуть вказувати на проблеми зі здоров'ям.
Таким чином, дослідження показує, що наші інстинкти, сформовані еволюцією, шукають у партнері не так зовнішні ознаки домінування, як біологічні маркери здоров'я. І ключовим таким маркером, як виявилося, є не об'єм біцепса, а здоровий помірний відсоток жиру в організмі.
