Усі ми розуміємо, що алкоголь руйнує життя та здоров'я. Але навіть знаючи це, люди із залежністю не можуть припинити пити.
У ході свого нового дослідження фахівці Інституту Скрипса (США) працювали з лабораторними пацюками, у яких сформувалася залежність. Учені виявили, що під час абстиненції у тварин активно працює ділянка мозку під назвою паравентрикулярне ядро таламуса (ПВТ). Ця зона активізується, коли мозок пов'язує вживання алкоголю зі звільненням від неприємних відчуттів, які супроводжують абстинентний синдром.
«Залежність так важко подолати тому, що коли вона сформувалася, люди п'ють уже не заради задоволення, а щоб позбавитися важких емоційних станів — тривоги, стресу, депресії. Ми вперше показали, які нейронні системи відповідають за цей процес і чому рецидиви бувають такими стійкими», — пояснює керівник дослідження Фрідберт Вейсс.
За допомогою технологій тривимірного сканування нейробіологи порівняли активність мозку у тих щурів, які пройшли через абстинентний синдром і навчилися «знімати» стрес алкоголем, і у контрольних тварин, які не мають такого досвіду. Лише у тварин, що пройшли через абстиненцію, фіксувалася виражена активація ПВТ. Понад те, штучне придушення цієї зони знижувало потяг до алкоголю, та її додаткова стимуляція посилювала бажання пити.
Людина із залежністю від алкоголю п'є вже не для того, щоб отримати задоволення, а щоб зняти дискомфорт.
Співавтор роботи Херміна Неделеску зазначає, що ПВТ відіграє важливу роль у регулюванні тривоги. “Це логічно: неприємні ефекти відміни алкоголю безпосередньо пов'язані зі стресом, а прийом алкоголю дає короткочасне відчуття полегшення”, – каже вона. Вчені вважають, що саме цей механізм закріплює залежність: мозок запам'ятовує не задоволення, а спосіб швидко позбутися болісного дискомфорту.
Значення відкриття виходить далеко за межі вивчення алкоголізму. За словами фахівці, подібні процеси лежать в основі багатьох інших залежностей та тривожних розладів, при яких людина діє, щоб уникнути болю чи страху. У майбутньому команда планує вивчити, які саме молекули у ПВТ беруть участь у цьому процесі. Їхня ідентифікація може стати основою для створення нових ліків, спрямованих на розрив цього патологічного циклу.
«Залежність — це не просто гонитва за задоволенням, — наголошує Вейсс. — Це спроба уникнути страждання. І тепер ми починаємо розуміти, де в мозку живе пам'ять про нього та як із нею боротися».
