Виявляється, прагнення проводити вільний час на дивані, за скролінгом соцмереж, зумовлене генетично
Дослідження фахівців з Університету Ювяскюля у Фінляндії спирається на унікальні геномні та медичні дані більш ніж 330 тисяч фінів, зібраних у рамках масштабного проекту FinnGen. Вперше у світі вчені проаналізували, як саме спадкова схильність до сидячого способу життя пов'язана з розвитком таких хвороб, як гіпертонія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда та цереброваскулярні патології. Для підтвердження результатів аналіз повторили на незалежній вибірці із 35 тисяч норвежців, і дані збіглися.
Ключовим інструментом дослідження стала розробка полігенного індексу — спеціального сукупного показника, який відображав би генетичну схильність людини до пасивного дозвілля, особливо до тривалого екранного часу. З'ясувалося, що люди з найвищою генетичною схильністю до малорухомості щодня проводили сидячи в середньому на півгодини більше, ніж решта учасників дослідження, при цьому ризик серцево-судинних захворювань у них був вищим приблизно на 20%.
Автор роботи Лаура Йоенсуу наголошує на важливості отриманих даних: «Наші результати підтверджують теоретичні припущення про те, що схильність до пасивності може бути обумовлена еволюційно. Однак, якою б не була генетична схильність, варто пам'ятати, що фізична активність є дуже важливою для того, щоб залишатися здоровим».
Навіть якщо фізична пасивність у вас у крові, потрібно пам'ятати, що хоча б мінімальні заняття фізкультурою чи прогулянки потрібні організму для здоров'я
Вчені нагадують, що в історії людства фізична активність тривалий час була необхідною умовою виживання, а не добровільним вибором. Організм міг еволюційно не виробити природного прагнення руху, особливо в умовах сучасного середовища, де активність часто вимагає зусиль і мотивації. Але регулярні фізичні навантаження сприятливо впливають на загальне самопочуття, знижують ризик багатьох хронічних захворювань і сприяють збільшенню тривалості життя, тому вони потрібні кожному, навіть тим, хто віддає перевагу фізичній пасивності через свої генетичні особливості.
Дослідники закликають не сприймати відсутність бажання займатися спортом як лінь чи слабкість — причина цього може лежати в генетиці. І саме тому суспільство має створювати сприятливе середовище для фізичної активності, заохочувати рух через колективні форми дозвілля та підтримувати людей, які мають труднощі з мотивацією. Схильність до сидячого способу життя не вирок — скоріше це привід зрозуміти себе краще і усвідомлено вибирати рух заради майбутнього здоров'я.
