Фемінізм – надзвичайно слизька тема для наукової дискусії. А якщо ви зібралися ставити експеримент… Соціологічний експеримент… То краще виключити це слово з назви роботи. І замінити його на “рівноправність”. Ну от, ми порозумілися, тепер можна переходити, власне, до дослідження.
Шведські вчені замахнулися на святе. Чоловіки поставили під питання центральну ідею фемінізму. Питання можна сформулювати наступним чином: а чи варто?… Чи варто це рівноправність усіх душевних мук, які зазнає полум'яний борець у процесі досягнення своєї мети – наприклад, зайняти депутатське крісло? Можливо, напруження настільки велике, що зберегти абсолютне психічне здоров'я та ясність розуму після ідейних боїв буде просто неможливо? І всі, хто досяг свого – суть нещасні хворі люди? І краще б вони сиділи по хатах і не подавали голосу?.. Стоп, стоп, стоп. Еге, братики, ми ж хотіли просто сформулювати мету дослідження. А так можна й до відновлення рабства дійти. Давайте все по порядку.
Отже, чоловіки з країни фемінізму, що переміг – а Швеція, як відомо, у цьому питанні дасть усім сто очок – вирішили виміряти вплив рівноправності на людське щастя. Задля цього вони не полінувалися пройти офісами у всіх 290 муніципалітетах. Вони ретельно вивчили державний та приватний сектори, поспостерігали кілька великих контор у розвитку та визначили “ступінь рівноправності”, характерну для кожного регіону. Як індикатор благополуччя було обрано середню тривалість життя. Це, як кажуть, грубий індикатор. Прикидковий. Бажаючи досягти максимальної точності експерименту, дослідники використовували не лише фізіологічну, а й соціальну прив'язку – кількість відгулів, які працівник бере через хворобу, кількість прогулів, звільнень без пояснення причини тощо.
По відношенню параметра Фі (позначимо так незграбну “рівноправність”) до середньої тривалості життя вчені визначали коридор значень певної показової величини. Уточнення щодо соціальних параметрів давало точку на графіку. Графік вийшов страшенно некоректний з погляду полум'яних борців і навіть очікуваний з погляду чистої науки. Вийшло, що з наближенням до тотальної рівноправності здоров'я чоловіків і жінок суттєво погіршується. Вчені пояснюють це тим, що чоловічий організм страждає від втрати традиційних привілеїв, а жіночий просто не витримує вантажу нових обов'язків, пов'язаних із новими кар'єрними можливостями. Крім того, жінки відчувають постійний стрес через те, що приховано бояться втратити здобуту свободу. І зрештою всі сходять із дистанції.
Входить активіст.
Активіст. (махає руками). Зауважте, джентльмени, навіть у цьому “чисто науковому”, як ви кажете, вигадуванні, є натяк на злощасну “статеву диференціацію”. Зверніть увагу, що чоловічі хвороби, згадані вами побіжно, мають виключно невротичну природу, тоді як жінки переживають фізичний надрив. Так, джентльмени. Так нікуди не піде. Ще раз усе спочатку. (Виходить).
Саме такого трактування і побоюються вчені. “Не слід сприймати ці викладки як аргумент проти егалітарного суспільства, – каже керівник однієї зі шведських правозахисних організацій. – Насправді абсолютна рівність статей є досяжною, просто вирішення проблеми лежить в іншій площині”. Згідно з твердженнями експерта, модернізації потребує сам ринок праці. Необхідно ліквідувати негласні критерії доступу до державного та приватного секторів, і тоді приплив співробітників збалансується, і питання рівноправності вирішиться саме собою.
