Чотириногі друзі людини нерідко роблять чи не навколосвітні подорожі, щоб повернутися до коханого господаря, з яким розлучилися по жорстокому забаганню долі. Але таких випадків, щоб представник сімейства котячих, покликаний мирно ловити мишей та пити молоко, пробіг майже півсотні кілометрів заради злобної помсти, досі, мабуть, не було.
Кіт-“терорист” із ірландського провінційного містечка Колрейн став у цьому сенсі піонером. Його прозвали Громокот за неймовірну агресивність і непримиренну жорстокість по відношенню до всіх, хто трапляється на шляху. З якоїсь йому однієї відомої причини цей дикий звір обрав своїми смертними ворогами літню подружню пару – Брайана і Норму Сміт. Нещасні вже зневірилися, намагаючись впоратися зі лиходієм. Вони приїхали в цей тихий райський куточок, розраховуючи на спокійне життя, а отримали в сусіди “пекельного кота”, як вони його між собою називають.
Тварина, що тримає в страху численне сімейство, що складається з батьків та їх уже дорослих дітей, виглядає як звичайний смугастий кіт, тільки вдвічі більше. Насамперед Громокот влаштував цькування домашнім вихованцям Смітів. Ті привезли в Колрейн кота та кішку – Містера та Місіс, яким негайно дісталося від злого старожила. Розправа була кривавою. “У будинку панував безлад. Та що там говорити, справжній розгром. Навколо все було в крові”, – згадує Браян. Ще гірше смугастий дикун обійшовся з сусідським котиком на прізвисько Роккі. Одного разу той просто зник безвісти, але вся округа підозрює, що бідолаха прийняв страшну смерть від лап “пекельного кота”. Словом, Громокот влаштував місцевим мешканцям таке несолодке життя, що вони вже не знали, куди від нього подітися. “Ми їхали в Колрейн, сподіваючись здобути спокій, – кажуть Сміти. – А тепер навіть не можемо відкрити вікно, коли спекотно. Ця тварюка відразу лізе і кусається”.
Громокіт чомусь особливо не злюбив 31-річну дочку літньої пари Патрицію. Та настільки змучилася від регулярних зазіхань агресора, що її рідний брат, 27-річний Девід Сміт, вирішив вжити радикальних заходів. Він звернувся до одного з старожилів, відставного вояка, з делікатним проханням назавжди позбавити їх від “пекельного кота”, тільки якомога гуманнішим способом. Змовилися на тому, що бандита буде заточено в клітку і вивезено за півсотні кілометрів у пустельне місце, яке йому в примусовій формі запропонують освоїти та обжити. Чоловік так і зробив, залишивши кота на безпечній, як здавалося, відстані від багатостраждальних Смітів.
Але не тут-то було: через деякий час члени сімейства мало не зомліли, побачивши у себе у вікні знайому морду. Громокіт, пройшовши 50-кілометровий шлях, повернувся додому. На те, щоб знову опинитися поряд зі своїми жертвами, йому знадобилося лише 60 годин. Чи варто говорити, що тепер його атаки набули ще більш злісного характеру, а нещасні мешканці вже почали бачити агресора в кошмарних снах. Наразі вони виношують плани боротьби, і чим закінчиться ця історія, краще не припускати.
