Вчені, що досліджують розлади харчової поведінки, б'ють на сполох. На їхню думку, незабаром проблема, названа в народі ненажерливістю, може набути масштабів справжньої епідемії. За даними статистики, жертвами переїдання вже стали понад 4 мільйони жителів США. Стан фінансової нестабільності, втрата роботи, наявність кредитів… Ці нерадісні моменти часто спричиняють формування нав'язливої звички «заїдати» стрес.
Особливо схильні до переїдання люди, які мають схильність до тривожних і депресивних реакцій на стрес. У такий спосіб людина намагається захиститися від негативних емоцій, перемикаючись на приємні смакові відчуття.
Останні дослідження показали, що відбувається порушення обміну серотоніну – специфічного регулятора функції нервової системи. Деякі фахівці припускають, що схильність до переїдання має генетичну природу. Нерідко проблема охоплює кілька членів сім'ї. Формуються неправильні харчові традиції, які ланцюжком передаються наступним поколінням.
Наслідки потреби «заїдати» стрес проявляються у багатьох сферах життя – емоційному, професійному, сімейному чи суспільному. Побічні ефекти переїдання найбільш помітні у повних людей (але помилково думати, що всі вони неодмінно страждають на ненажерливість).
Рано чи пізно нав'язлива звичка постійно щось жувати призводить до ожиріння – захворювання, яке супроводжується нейроендокринними проблемами, гіпертонією, розвитком патології суглобів та задишки, порушенням роботи нирок, шлунково-кишкового тракту та сексуальних функцій.
При формуванні психологічної залежності часто буває втрачено контроль над кількістю з'їденого, а після поглинання чергової порції ласощів настає тимчасове полегшення та душевний комфорт. Надалі харчові ексцеси змінюються почуттям провини та відразою до себе.
Згодом ці люди починають уникати суспільства, воліють самотність, побоюючись засудження оточуючих. Їх пригнічує почуття власного безсилля та безпорадності. В результаті – проблеми та життєві негаразди не усуваються, а стрес примножується. Зачароване коло!? Зовсім ні, потрібно лише знайти правильний підхід.
Деякі, усвідомивши що «з їжею перебір», вдаються до періодів помірності, «озброївшись» строгою дієтою. Але, як правило, все закінчується зривом і «свято живота» продовжується. Справа в тому, що розглядати проблему потрібно під іншим кутом.
Виявляється для лікування розладів харчової поведінки дуже важливо змінити свою реакцію на стресові ситуації і навчитися при цьому нової моделі поведінки. Розібратися в цих питаннях і надати реальну допомогу може лікар-психотерапевт, який володіє прийомами конгітивно-поведінкової терапії.
Метод дозволяє переглянути хворі навички харчування. Пацієнт навчається вмінню контролювати своє мислення, поведінку, емоції, після чого він здатний самостійно, без допомоги лікаря, впоратися з симптомами своєї недуги.
Даний метод психотерапії дозволяє скоригувати характер людини (організує, вчить домагатися поставленої мети), змінює його світогляд. Також дуже важливо контролювати споживання їжі (вести щоденник) та дещо змінити спосіб життя. Наприклад, корисно включити у порядок дня заняття фітнесом. І не лише для того, щоб скинути зайву вагу, а й з метою протистояти стресам, зменшивши власну тривожність.
