Ми скролимо стрічку за стрічкою, перевіряємо пошту та месенджери — то по роботі, то в гонитві за новою дозою дофаміну, і при цьому рідко даємо собі по-справжньому «видихнути». Але, як свідчать дослідження, саме такі паузи — моменти, коли ми ні на чому, ні на чому взагалі навмисно не зосереджені, — життєво важливі для зниження стресу і відновлення ясності розуму.
Цю ідею в наукову площину переклала теорія відновлення уваги (Attention Restoration Theory, ART), яку ще 1989 року сформулювали психологи Рейчел та Стівеном Каплани. Вони розділили увагу на два типи: спрямоване, коли ми усвідомлено концентруємося на завданні, і неспрямоване, при якому увага м'яко «пливе» за випадковими стимулами, які не потребують зусиль. Саме другий тип, на їхню думку, дозволяє відновлювати сили і запобігає «втомі уваги» — стану, коли сфокусуватися стає дедалі важче, а фактори, що відволікають, перехоплюють управління.
Найкраще відпочивати на природі — у лісі чи річці немає дратівливих шумів, а природні звуки навпаки, допомагають нервовій системі перезавантажитися
Раніше такі моменти траплялися самі собою: наприклад, коли ми чекали на автобус, стояли в черзі, просто йшли вулицею. Зараз у кожної людини практично завжди під рукою виявляється смартфон, і такі природні паузи ми заповнюємо потоком інформації. Проте вчені нагадують: щоб мозок повернувся у форму, йому потрібна «тиша» та природна, ненав'язлива стимуляція — наприклад, шелест листя чи плескіт води.
Сучасні методи нейровізуалізації показали, що знаходження в природному середовищі знижує активність мигдалику — ділянки мозку, пов'язаного зі стресом та тривожністю. Міські краєвиди такого ефекту не дають. Рандомізовані експерименти за участю дорослих показали: 40-хвилинна прогулянка у парку відчутно сильніше знижує рівень стресу та покращує показники уваги порівняно з прогулянкою у місті. Іноді для помітного результату достатньо лише десяти хвилин, причому можна навіть обійтися без парку: мозку для перезавантаження достатньо дивитися на пейзажі на екрані під час ходьби на біговій доріжці.
Як зазначають вчені, кожен має свої простори для відновлення, у різних людей вони різні. Для когось найкраще місце – лісова стежка, для когось – лава у парку чи навіть власний будинок. Головне – відключити телефон і дозволити вільно текти потоку думок. Такий стан байдикування — не ледарство і лінощі, а, як підкреслюють нейробіологи, життєво необхідна зупинка на технічне обслуговування нервової системи.
Регулярно даючи мозку такі «вікна тиші», ми не лише знижуємо рівень стресу, а й підвищуємо свою здатність до концентрації, творчого мислення та прийняття рішень. У вік постійного інформаційного шуму ці маленькі паузи є одним із найцінніших ресурсів для відновлення нашого психічного здоров'я.
