Що у керуванні поведінкою людини грає головну вирішальну роль? Що можна прочитати обличчям? Що визначає якість життя? Відповідь одна – емоції!
Людина щодня відчуває десятки найрізноманітніших емоцій: смуток, радість, ненависть, зневіра, ревнощі, ейфорію та злість. Залишається тільки дивуватися, як його мозок генерує такі різноманітні події.
Вчені відносно недавно стали більш уважно вивчати природу почуттів – емоцій, намагаючись зрозуміти, чому людина відчуває, і чи можна керувати емоціями.
Найуніверсальнішим способом прояву емоцій, незалежно від раси та соціальної приналежності, є міміка. Відомий дослідник та вчений – психолог Пол Екман виділив у людини шість базових емоцій, незалежно від їхньої культури, виховання чи національності. Це радість, сум, огида, здивування, гнів та страх. А зв'язок між емоціями і переживаннями встановив уперше давньогрецький філософ Аристотель, Рене Декарт назвав емоції основою душі, хоча й дав їм чіткої класифікації.
Однак справжній прорив у вивченні емоцій пов'язується з ім'ям Чарльза Дарвіна. Його праці започаткували вивчення людського світу емоцій. Багато закономірностей, встановлених цим ученим, досі актуальні.
Деякі емоції людина висловлює мімікою, яку на обличчі відповідає сімнадцять активних м'язів: очей, рота, добірка і чола, і навіть м'язи шиї, повертають голову у різні боки. Сильні емоції людина висловлює всім тілом: руками, почастішанням дихання, позою. Причому людина не відразу оволодіває всім властивим йому емоційним спектром. Емоції додаються з кожним новим досвідом. Наприклад, дворічний малюк відчуває лише ті емоції, які йому від народження. Однак згодом його емоційний інтелект розвивається настільки, що йому стають властиві всі почуття, що існують у природі.
Здавна відомо, що здатність керувати масами людей – ознака сильної особистості. Багато ораторів ставали духовними лідерами чи вождями, і в цьому їм допомагали емоції, які передавались аудиторії. Наприклад, Демосфен з легкістю міг змушувати натовп тріумфувати або обурюватися багато в чому завдяки своїм емоціям. Подібним умінням відрізнялися і Цезар, і Наполеон.
Найчастіше емоції виникають настільки швидко, що свідоме «я» людини неспроможна брати участь у психічному формуванні те, що може давати імпульси виникнення цієї емоції. Подібна швидкість дуже часто допомагає людині рятуватися в екстрених ситуаціях, але ж вона може і занапастити її, якщо емоційна реакція буде надмірно сильною.
Зазвичай людина не має можливості керувати такою подією, яка змушує її сердитися або радіти, проте вона може, хоч це не просто, впливати на те, що може привести в дію її емоції, і на те, як поводитиметься під час свого гніву чи радості.
Однак емоції можуть бути сильнішими за те, що, на думку більшості психологів, вважається найсильнішим основним мотивом — це голод, статевий потяг і прагнення до виживання.
Людина не прийматиме ту їжу, яка викликає в неї огиду. Він може навіть померти з голоду, якщо йому не дати іншу їжу, хоча комусь ця ж їжа може здатися апетитною. Те саме стосується і статевого потягу, відомого своєю вразливістю до емоцій. Внаслідок страху, що відчувається, або знову-таки огиди люди ніколи не наважаться вступати в інтимні відносини.
А відчай – одна з найбільш доленосних емоцій, що може придушувати бажання до життя, нерідко призводячи до самогубств.
Ось і виходить, що емоції можуть навіть пересилувати прагнення жити.
