Нині вже нікого не здивуєш еротичними фотографіями у купальниках. У мережі інтернет легко можна знайти більш відвертий контент. Але так не завжди. Раніше, щоб здобути зображення сексуального характеру, люди йшли на вельми ризиковані вчинки. Якими ж були перші журнали для дорослих, як стали популярними в усьому світі і чому деякі з них продовжують друкувати величезними тиражами до цього дня.
Здається, що еротика почала існувати в той самий час, як на Землі з'явилася перша людина. Але набувати хоч якоїсь візуальної форми для суспільства вона стала зовсім недавно. Якщо не брати до уваги всі знайдені стародавні наскельні малюнки порнографічного змісту, то перший у світі еротичний журнал «Перлина»/The Pearl почав видаватися в липні 1879 року.
Його видавець англієць Вільям Лезенбі публікував у The Pearl відверті розповіді фетишисток того часу. «Перлина» розбурхувала уяву своїми відвертими текстами. Усього було видано 18 випусків, після чого у грудні 1880 року британська влада закрила «The Pearl» за порушення сучасних морально-етичних норм.
Еротичний журнал “The Pearl” / “Перлина”
Варто зазначити, що підпільне видання обмежувалося лише 150 екземплярами кожного випуску. Їх можна було придбати за шалені на той момент гроші – 25 англійських фунтів.
З появою напівтонового друку споживачі почали насолоджуватися не лише хтивими текстами «Перлини», а й відвертими зображеннями кокетливих дівчат. Саме дешевий друк чорно-білих знімків дозволив вивести журнали для дорослих у масове споживання.
Найпершими робити порнографічні знімки стали французи. Вони друкували фотографії напівголих виконавиць бурліску. Щоб якось згладити обурення консервативної частини суспільства, що наростає, журнали для дорослих почали вміло маскувати під художні видання, нібито присвячені натуризму.
Обкладинка однієї з «Тихуанських біблій»
У 1920-х роках в Америці з'явилися перші порнографічні комікси або так звані тихуанські біблії. Вони мали лише 8 сторінок з карикатурними картинками, а за розміром легко поміщалися долонькою. В основі інтимних міні-історій найчастіше лежали міські легенди, байки про секс або вульгарні анекдоти. Анонімні автори не соромилися використовувати як персонажів відомих акторів, спортсменів і навіть членів королівської родини.
Сама назва «Тихуанської біблії» з'явилася через глибоке переконання читачів у тому, що порнографічні комікси друкують десь у мексиканському містечку Тіхуана, а потім ввозять їх до США контрабандою.
Комікси з «Тихуанської біблії»
Порнографічні комікси продавали з-під прилавка лише по $0,25 у місцях найбільшого скупчення чоловічої аудиторії. Найчастіше придбати «Тихуанську біблію» можна було у барах, гаражах, перукарнях, боулінгах та на шоу бурліску.
У 30-х роках за часів Великої депресії було продано близько мільйона 8-сторінкових порнографічних коміксів. Після цього популярність «Тихуанських біблій» стала спадати.
Pin-up Girl
У 40-ті роки увагу суспільства привернула дівчина мрії – Pin-up Girl. У перекладі з англійської «pin-up» означає «приколювати». Солдати під час Другої світової війни часто виривали із чоловічих журналів та календарів зображення гарних оголених дівчат та приколювали їх на стіни своїх казарм.
Акуратні локони, пухкі губи і фігура «пісочного годинника» – саме такою була дівчина мрії. Уряд США часто використовував зображення сексуальних Pin-up Girl на агітаційних плакатах, які закликають молодих людей піти до армії.
Найвідомішою Pin-up Girl у роки Другої світової війни вважається Бетті Грейбл. Фото в купальному костюмі дозволило Бетті оминути за популярністю навіть актрису Ріту Хейворт. Трохи пізніше автор знаменитого еротичного журналу «Playboy» Х'ю Хефнер назве Бетті джерелом свого натхнення. Перший номер іменитого глянцю вийшов 1953 року. На обкладинці красувалося фото висхідної зірки Мерілін Монро.
Зліва: знамените фото Бетті Грейбл у купальному костюмі
Справа: перший випуск журналу «Playboy» 1953 з Мерилін Монро
Сам Хефнер до останнього не вірив у те, що «Playboy» видаватиметься, тому знаменитий логотип зайця з метеликом від смокінгу з'явився лише у другому випуску. Щоб відкрити журнал, знадобилося всього $8000, які Хью Хефнер позичив у всіх своїх знайомих. Але вже на початку 80-х річний прибуток компанії склав $11 млн.
Спочатку “Playboy” мав називатися “Stag-Party” – “Холостяцька вечірка”. А як логотип хотіли використовувати зображення оленя. Але від цієї ідеї довелося відмовитися через вже існуючий на той момент журнал «Stag».
Гучна назва Playboy з'явилася завдяки однойменній майстерні, в якій працювала мама друга Х'ю Хефнера. А логотипом став знаменитий кролик із метеликом від смокінгу, який символізує вишукане чоловіче суспільство та відповідний йому стиль життя.
Але найбільшу популярність Playboy завоював завдяки своїм розворотам з оголеними представницями прекрасної статі. Журнал також часто використовував образ дівчини по сусідству, що, безсумнівно, приваблювало чоловіків різного віку своєю простотою, легкістю та доступністю.
Трохи згодом у журналі з'явилися рубрики з дівчатами місяця та дівчатами року. Зрослі доходи від продажу журналу дозволили Х'ю Хефнер відкрити в 60-х роках в Чикаго перший чоловічий клуб. Щоб стати членом престижного клубу, представникам чоловічої половини людства необхідно було придбати за $25 спеціальний ключ від дверей.
Візитною карткою закладу стали офіціантки в боді, що облягають, з метеликами на шиї, кролячими вушками та хвостом. Образ дівчини Bunny був справжнім символом Америки тих років.
Редактор журналу Playboy Х'ю Хефнер в оточенні дівчат Bunny
Сам Хефнер ніколи не вважав “Playboy” журналом про секс. У численних інтерв'ю він завжди говорив, що це видання про стиль життя, в якому секс займає одну з основних ніш. У березні 2020 року світ побачив останній друкований випуск журналу Playboy. Тепер його можна читати та переглядати лише в інтернеті.
Ще одним популярним еротичним глянцем став “Penthouse”. Він був заснований Бобом Гуччіоне в 1965 році і містив більш відверті фотографії, ніж у «Playboy».
Журнали для дорослих Playboy і Penthouse завжди були головними конкурентами на ринку. У 70-х роках між глянцями вибухнула справжня «лобкова» війна. Кожен намагався показати трохи більше см інтимної частини тіла, ніж його конкурент.
В результаті першою моделлю, яка показала на обкладинці Playboy свою інтимну стрижку, стала Мерілін Коул. Випуск вийшов у січні 1972 року. Це був дуже сміливий крок для Х'ю Хефнера, бо Playboy ризикував перейти з еротичного відділу продажів до порнографічного. Але незабаром Playboy повернувся до звичних еротичних фотографій.
У свою чергу «Penthouse» випустив у 1984 році свій найгучніший номер. У журналі було опубліковано відверті знімки лесбійського змісту за участю 19-річної чорношкірої Міс Америки Ванесси Вільямс.
Зліва: січневий випуск Playboy за 1972 рік з Мерилін Коул
Справа: скандальний випуск «Penthouse» за 1984 рік із 19-річною чорношкірою Міс Америкою Ванессою Вільямс
Варто зазначити, що номер побив усі рекорди продажів, розійшовшись лише за 3 дні. Багато хто платив по $1 щоб тільки потримати в руках скандальний випуск. Після виходу цього номера Ванесса Вільямс відмовилася від престижного титулу Міс Америки, бо не витримала принижень та образ на свою адресу.
У 1974 році на ринку з'явився новий глянець – Hustler. Його вигадав американський видавець Ларрі Флінт. Журнали для дорослих на той момент вже нікого не могли здивувати оголеними дівчатами на обкладинках. Але цей журнал і не збирався конкурувати з Playboy і Penthouse.
Hustler вирішив піти з козирів, а тому став відразу публікувати геніталії дівчат крупним планом. Однією з найскандальніших обкладинок журналу стала публікація оголеної першої леді США Жаклін Кеннеді Онассіс у листопаді 1975 року.
Наступна обкладинка “Hustler”, що наробила багато галасу, вийшла у квітні 1978 року. На обкладинці було зображено розп'яття великого кролика. У такий спосіб глянець вирішив викрити комерціалізацію релігійного свята.
І третє видання, яке майже нікого не залишило осторонь, побачило світ у червні 1978 року. Цього разу на обкладинці красувалася м'ясорубка, яка перемелювала жінку у фарш. Напис говорив: «Ми більше не сприйматимемо жінок як м'ясо!». Хвилі обурення пройшли від затятих феміністок до вегетаріанців.
Зліва: обкладинка журналу «Hustler» за листопад 1975 року з Жаклін Кеннеді Онассіс
Праворуч: червнева обкладинка журналу «Hustler» за 1978 рік
У 1976 році на сторінках скандального глянцю з'явилися комікси порнографічного змісту про Честера Соратника (Chester the Molester). Невдовзі автора коміксів посадили за ґрати за спокушання малолітніх, бо часто картинки мали підтекст педофілії.
Своїми провокаційними публікаціями «Hustler» не на жарт розлютив половину американського населення. У 1978 році на Ларрі Флінта навіть було скоєно замах. Відомий серійний убивця та расист Джозеф Пол Франклін був глибоко ображений знімками міжрасового сексу, опублікованими у порнографічному журналі. Після нападу Джозефа Флінт на все життя виявився прикутим до інвалідного візка.
Але на цьому гучні скандали не скінчилися. 1983 року в листопадовому номері «Hustler» було опубліковано жартівливе інтерв'ю за участю відомого американського пастора та християнського телепроповідника Джеррі Фалуелла.
Ліворуч: комікс із Честером Збещувачем (Chester the Molester) у «Hustler»
Справа: скандальна реклама лікеру Campari та жартівливе інтерв'ю з проповідником Джеррі Фалуеллом
На одній зі сторінок порнографічного глянцю розташовувалась реклама італійського лікеру Campari та жартівливе коротке інтерв'ю з різними знаменитостями. Усі вони відповідали двозначне запитання: «Як це сталося вперше?». Насправді питання було не про перший сексуальний досвід людини, а про те, що сталося, коли він вперше спробував лікер Campari.
У пародійному інтерв'ю Джеррі Фалуелла було написано, що він і його мати напилися у дворі їхнього будинку, і між ними відбувся кровозмішувальний статевий акт. Після того, як інтерв'юер пояснив Джеррі зміст своїх питань, він запитав, чи той надалі питиме Campari. На що Фалуелл відповів: Ну звичайно! Я постійно випиваю перед своїми виступами. Ви ж не думаєте, що я можу нести все це лайно тверезим?».
Внизу сторінки красувався підпис: «Пародійна публікація – не сприймати всерйоз!». За такий наклеп Фалуелл подав на Hustler до суду і зажадав від журналу виплати моральної компенсації у розмірі $45 млн.
Суд засудив видавництво заплатити проповіднику штраф у розмірі $150 тис. Однак Ларрі Флінт подав на апеляцію, заявивши, що журнал діє згідно з першою поправкою Конституції США, яка гарантує свободу слова. Суд, у свою чергу, виправдав скандальний «Hustler».
Журнали для дорослих досі користуються у населення великою популярністю, тому видаються до цього дня. Через розвиток нових технологій та виникнення нових морально-етичних норм видання зазнали безліч змін. Проте розвороти з сексуальними молодими дівчатами будуть актуальні доти, доки живе саме людство.
Дивіться також — Стильне британське ню як воно є
А ви знали, що маємо Telegram?
Підписуйтесь, якщо ви поціновувач красивих фото та цікавих історій!
рубрики: історія лонгриди мода секс
Теги: 18+журналиеротика
Джерело
